ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2016 року Справа № 917/2402/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБожок В.С., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Гарант", м. Полтавана постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 рокуу справі господарського суду Полтавської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Гарант", м. Полтавапростягнення 61 766, 67 грн.
за участю представників
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.) звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Гарант" (далі за текстом - ТОВ "Будівельний Гарант") про стягнення 61 766, 67 грн. заборгованості за Договором постачання № 03/11 від 03.11.2014 року, з яких: 33 238, 50 грн. основного боргу, 14 945, 96 грн. пені, 859, 95 грн. 3 % річних та 12 722, 26 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.01.2016 року провадження у справі в частині стягнення 13 238, 50 грн. основного боргу припинено; в іншій частині позову відмовлено; присуджено до стягнення з ТОВ "Будівельний Гарант" на користь ФОП ОСОБА_4 судовий збір.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що частина основного боргу в розмірі 13 238, 50 грн. сплачена відповідачем під час розгляду справи, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України; в частині стягнення основного боргу в сумі 20 000 грн. в позові необхідно відмовити, оскільки зазначена сума заборгованості сплачена відповідачем до звернення до суду з даним позовом; крім того, з огляду на те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість виникла не у зв'язку з неналежним виконанням Договору постачання № 03/11 від 03.11.2014 року, на підставі якого заявлено позовні вимоги, а на підставі видаткових накладних, у задоволені позовних вимог в частині стягнення 14 945, 96 грн. пені, 859, 95 грн. 3 % річних та 12 722, 26 грн. інфляційних втрат також необхідно відмовити.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 року
рішення господарського суду Харківської області від 21.01.2016 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 859, 95 грн. 3 % річних та 12 722, 26 грн. інфляційних втрат та прийнято в цій частині нове рішення, яким присуджено до стягнення з ТОВ "Будівельний Гарант" на користь ФОП ОСОБА_4 859, 95 грн. 3 % річних, 12 722, 26 грн. інфляційних втрат та судовий збір; в іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 21.01.2016 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що хоча поставка товару і відбулась за товаророзпорядчими документами, в яких немає посилання на Договір постачання № 03/11 від 03.11.2014 року та сторонами не визначено строк оплати поставленого товару, проте в силу положень ст. 692 Цивільного кодексу України строк оплати товару настає з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів і не оплата поставленого товару після його прийняття є простроченням грошового зобов'язання, до якого застосовуються правові наслідки невиконання такого зобов'язання і, зокрема, сплата інфляційних втрат та 3 % річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Будівельний Гарант" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 року, а рішення господарського суду Полтавської області від 21.01.2016 року залишити в силі.
ФОП ОСОБА_4 відзиву на касаційну скаргу подано не було.
Сторін згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_4 звернуся до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Будівельний Гарант" заборгованості у загальному розмірі 61 766, 67 грн., яка складається з: 33 238, 50 грн. основного боргу, 14 945, 96 грн. пені, 859, 95 грн. 3 % річних, 12 722, 26 грн. інфляційних втрат у зв'язку з не оплатою поставленого товару за накладними: № 1918/1 від 17.12.2014 року на суму 17 514, 90 грн. та № 1944 від 22.12.2014 року на суму 18 723, 60 грн., поставка по яких здійснена на підставі Договору постачання № 03/11 від 03.11.2014 року.
Водночас, судами встановлено, що у видаткових накладних № 1918/1 від 17.12.2014 року та № 1944 від 22.12.2014 року відсутні посилання на дату і номер Договору постачання.
Також, у податкових накладних № 1918/1 від 17.12.2014 року та № 1944 від 22.12.2014 року, які надані в підтвердження поставки товару за накладними саме в межах Договору постачання № 03/11 від 03.11.2014 року, в графі "вид цивільно-правового договору" зазначено: "Договір купівлі-продажу від 11.12.2014 року", тобто зазначено інший договір.
В рахунках на оплату № 5/11 від 11.12.2014 року на суму 17 514, 90 грн. та № 4/22 від 22.12.2014 року на суму 18 723, 60 грн., що виставлені відповідачу позивачем, також відсутнє посилання на дату та номер договору.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
В ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
З огляду на встановлені обставини справи та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у грудні 2014 року між сторонами виникли господарські правовідносини на підставі договору купівлі-продажу, укладеного у спрощеній формі, а не на підставі Договору постачання № 03/11 від 03.11.2014 року, яким визначені інші умови поставки та порядку оплати товару.
Сервіси для юристів