ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2016 року Справа № 914/424/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБожок В.С., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Жовква, Львівська обл.на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 рокуу справі господарського суду Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вудлайн 2014", м. КиївдоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Жовква, Львівська обл.простягнення коштів в сумі 24 250 грн.
за участю представників
позивача: Ничик О.П.,
відповідача: не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вудлайн 2014" (далі за текстом - ТОВ "Вудлайн 2014") звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4) про стягнення передплачених коштів в сумі 24 250 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 11.04.2016 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ "Вудлайн 2014" 24 250 грн. боргу (попередньої оплати) та судовий збір.
Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача передоплати є законними, обгрунтовагними та такими, що підлягають задоволенню з огляду на те, що невиконання відповідачем зобов'язання щодо поставки оплаченого товару відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України надає право позивачу на повернення суми попередньої оплати.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 11.04.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року і прийняти нове рішення у справі, яким у позові відмовити повністю.
ТОВ "Вудлайн 2014" відзиву на касаційну скаргу подано не було.
В судовому засіданні представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.
Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 24 250 грн., які були перераховані на рахунок ФОП ОСОБА_4 як передоплата за товар.
В силу приписів ч. ч. 1 та 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).
В ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Вудлайн 2014" та ФОП ОСОБА_4 було досягнуто домовленості про поставку товару і відповідач зобов'язався поставити позивачу товар - автопокришки для вантажних автомобілів марки Continental 315/70/22,5 - 4 шт. та GoodYear 435/50/19,5 - 1 шт. на суму 24 250 грн. після проведення передоплати.
Згідно платіжного доручення № 112 від 28.10.2015 року позивачем здійснено передоплату товару на рахунок відповідача в сумі 24 250 грн., що також підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 28.10.2015 року.
Однак, після здійсненої передоплати товар ФОП ОСОБА_4 поставлено не було, у зв'язку з чим ТОВ "Вудлайн 2014" направлено відповідачу претензію № 1/12 від 07.12.2015 року, в якій позивач просив відповідача терміново поставити обумовлений товар або повернути раніше сплачені кошти в сумі 24 250 грн.
Вказана претензія отримана відповідачем 11.12.2015 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.12.2015 року, проте залишена без відповіді та належного реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
За урахуванням встановлених обставин справи та з огляду на вищенаведені загальні положення цивільного законодавства, господарські суди попередніх інстанцій інстанції дійшли висновків, що між сторонами склалися правовідносини з поставки товару, до яких відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Ст. 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Сервіси для юристів