Постанова ВГСУ від 21.09.2016 року у справі №910/6777/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 910/6777/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,судді за участю представника відповідачаКовтонюк Л.В, ОСОБА_4,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 рокуу справі№ 910/6777/15-г Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5про стягнення 163416,98 грн,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" (надалі - ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (надалі - ФОП ОСОБА_5, відповідач), в якому посилаючись на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо проведення повного комплексу робіт із створення веб-сайту за договором № 250412 від 30.05.2012 року в строк до 01.03.2014 року та у зв'язку з цим відмовою позивача від договору підряду відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), просило стягнути з відповідача основний борг у розмірі 131613,00 грн (грошові кошти, що були перераховані попередньо замовником за роботу), а також неустойку (пеню) в розмірі 29958,98 грн (нарахована відповідно до п. 8.3 договору за прострочення виконання робіт за період з 01.03.2014 року по 01.03.2015 року).

Підставою позовних вимог ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" зазначило ст.ст. 22, 207, 538, 611, ч. 3 ст. 612, ч. 2 ст. 693, ч. 2 ст. 849 ЦК України.

ФОП ОСОБА_5 проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем були прийняті перший (проектування веб-сайту) та другий (створення дизайну веб-сайту) етапи робіт на суму 42500,00 грн. Відповідач також стверджує, що за погодженням сторін остаточний строк виконання робіт було продовжено до 30.04.2014 року. 06.05.2014 року він у листі № 3 повідомив позивача про закінчення виконання робіт та розміщення готового сайту на своєму внутрішньому сервері та надав параметри доступу, проте останній протягом 2 робочих днів не затвердив результати робіт та не повідомив про їх недоліки. Тому, на думку відповідача, відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1 роботи вважаються прийнятими в повному обсязі, і відповідно до п. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настало.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А. (доповідач), суддів: Мальченка А.О., Сухового В.Г.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 131631,00 грн основного боргу, 15013,15 грн пені, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2015 року у справі №910/6777/15-г постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року скасовано; а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 року (суддя Якименко М.М), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Станіка Р.С. (доповідач), суддів: Корсакової Г.В., Хрипуна О.О.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 131631,00 грн - боргу (суми попередньої оплати), 14742,67 грн пені, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. у справі № 910/6777/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм:

- ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), оскільки судом не виконано вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції від 21.10.2015 року;

- ст.ст. 526, 612, ч. 2 ст. 849, 853 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), оскільки проігноровано положення п. 3.2.1 договору, і не враховано, що договір не є розірваним, і жодна із сторін не зверталася з такою пропозицією;

- ст. 232 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), оскільки неправильно визначено строк нарахування пені і не враховано, що виконання робіт було неможливе внаслідок бездіяльності позивача.

Заявник касаційної скарги також посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин ч. 2 ст. 849 ЦК України та незастосування положень ч. 4 цієї статті, оскільки судом не враховано, що згідно з умовами договору передбачено виконання робіт етапами, тому відповідач має право на отримання плати за виконану частину роботи; а також порушення норм ст.ст. 43, 101, п.п. 7, 8 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), оскільки судом "не досліджено та не перевірено тих обставин, які етапи робіт було виконано; яким чином здійснювалось затвердження результатів виконаних робіт; які підстави було визначено у договорі між сторонами для здійснення оплат; яку правову природу мають здійснені позивачем платежі (аванс чи виконання робіт); прострочення якої із сторін мало наслідком невиконання повного обсягу робіт за договором".

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши згідно із ст.ст. 1115, 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 30.05.2012 року між ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" (далі - замовник) та ФОП ОСОБА_5 (далі - виконавець, підрядник) укладено договір № 250412 про виконання робіт по створенню веб-сайту (далі - договір) та додаток № 1 від 30.05.2012 року, відповідно до умов яких замовник доручив, а виконавець зобов'язався виконати роботи із створення веб-сайту з такими етапами робіт:

проектування веб-сайту - строк виконання 8 робочих днів, вартість робіт 12000,00 грн;

розробка технічного завдання (вартість робіт 12000,00 грн) - строк виконання 10 робочих днів, вартість робіт 5760,00 грн;

створення дизайну веб-сайту (не більше 3-х доробок згідно зауважень замовника) - строк виконання 20 робочих днів, вартість робіт 30500,00 грн;

програмування веб-сайту - строк виконання 55 робочих днів; вартість робіт 113500,00 грн;

HTML-кодування веб-сайту - строк виконання 40 робочих днів, вартість робіт 322000,00 грн;

внесення початкового контенту на веб-сайт - строк виконання 12 робочих днів; вартість робіт 4800,00 грн;

тестування веб-сайту - строк виконання 8 робочих днів, вартість робіт 10000,00 грн.

Відповідно до п. 2 додатку № 1 сторони погодили, що замовник здійснює оплату робіт виконавця в безготівковому порядку на поточний банківський рахунок виконавця на підставі виставлених ним рахунків-фактур в наступному порядку:

- 30% від вартості робіт, вказаних у цьому додатку, що складає 62628,00 грн - замовник оплачує протягом 5 банківських днів з дати підписання цього додатку;

- 30 % від вартості робіт, вказаних у цьому додатку, що складає 62628,00 грн - замовник оплачує протягом 5 банківських днів з дати затвердження дизайну веб-сайту;