Постанова ВГСУ від 21.09.2016 року у справі №910/28425/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 910/28425/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні Системні Технології" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 у справі№ 910/28425/15 Господарського суду м. Києва за позовомМалого приватного підприємства фірми "Ерідон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні Системні Технології"

простягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаЧерніговцев О.О.- - відповідачаХільчук О.П.

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2015 року Мале приватне підприємство фірма ,,Ерідон" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Аграрні системні технології" про стягнення 12 775 735, 20 грн., з яких: 9 661 137,19 грн. боргу, 195 754,63 грн. процентів річних, 2 918 843, 38 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині розрахунків за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2016 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 (головуючий Отрюх Б.В., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) у даній справі позов задоволено повністю. Судові рішення мотивовані обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів, Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Аграрні системні технології" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові в повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу Мале приватне підприємство фірма ,,Ерідон" заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в лютому 2015 року Мале приватне підприємство фірма "Ерідон" (позивач у справі) поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології" (відповідач у справі) отримало товар - Семафор 20 %, т.к.с. (5л) в кількості 5 385 літрів на загальну суму 12 719 867,40 грн., що підтверджено залученими до справи копіями накладних.

Факт отримання товару не є спірним та визнається сторонами. Відповідно до вказаних накладних підставою поставки є договір № 1236/15/20 від 18.02.2015.

Враховуючи те, що саме відповідач наполягає на існуванні Договору, доведення вказаного факту може мати місце виключно шляхом подання останнім оригіналу вказаного документу (ч. 3 ст. 36 ГПК України).

Судами встановлено, що оскільки оригінал договору № 1236/15/20 від 18.02.2015 в матеріалах справи відсутній, в даному випадку мало місце укладення договору у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дії сторін щодо поставки товару свідчать про укладення між ними договору купівлі-продажу у спрощеній формі.

За договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

З наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень № 98 від 24.02.2015 на суму 2 373 624,00 грн. та № 131 від 27.02.2015 на суму 908 882,21 грн. вбачається, що відповідач частково сплатив за товар 3 282 506, 21 грн.

Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, зарахування є одностороннім правочином, для вчинення якого достатньо заяви однієї з сторін. В силу ст. 33 ГПК України доведення факту вчинення вказаного правочину, тобто факту подання відповідної заяви, покладається на особу, яка вчиняє даний правочин.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не здійснювалось надсилання 03.03.2015 поштового відправлення № 0407102347654 заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, що свідчить про відсутність зарахування як юридичного факту.

Крім того, рішенням Господарського суду Київської області від 25.09.2015 у справі № 911/3388/15, яке набрало законної сили, встановлено, що Мале приватне підприємство фірма ,,Ерідон" не має жодних боргових зобов'язань за договором поставки № Д19012015/01 від 19.01.2015, оскільки здійснило розрахунки за цим договором на користь ТОВ "ДЕАС ТРЕЙД". Таким чином, борг, який міг бути предметом заліку, відсутній.

Станом на момент розгляду цієї справи в суді першої та апеляційної інстанції 9 661 137,19 грн. відповідач не сплатив.

Згідно з статтями 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.