ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2016 року Справа № 908/376/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівБожок В.С., Сибіги О.М.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуЗапорізької міської радина постановуДонецького апеляційного господарського судувід07.06.2016у справі№908/376/16Господарського судуЗапорізької областіза позовомЗапорізької міської радидоПублічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"простягнення збитківза участю
- позивача:Лисенко Є.А. (довіреність від 10.06.2016 №01/02-17/03463)- відповідача:Дядько О.М. (довіреність від 21.12.2016 №20-11),
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись у суд з даним позовом, Запорізька міська рада (далі - позивач) просила стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - відповідач) 9 000,00 грн. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у зв'язку із не укладенням з позивачем в порушення вимог чинного законодавства договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, пайового внеску не сплатив, внаслідок чого позивачу завдано збитків у вигляді упущеної вигоди.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.04.2016 (суддя Мірошниченко М.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Геза Т.Д., судді Склярук О.І., Ушенко Л.В.), в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що суди повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.12.2012 позивачем прийнято рішення № 77 "Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя" (далі - Порядок).
10.09.2014 були внесені зміни до Порядку на підставі рішення позивача № 40 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя".
Пунктом 3.1.3 Порядку передбачено, що замовник, який має намір укласти договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, зобов'язаний звернутися з заявою до міського голови. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Судами також встановлено, що 05.09.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт № ЗП 083142480564 на об'єкті будівництва "Реконструкція частин будівлі (11/100 інв. №10-0108) з відокремленням в окреме нежитлове приміщення № 1 під інформаційний комплекс ЗНТРК "ТВ-5", замовником яких є відповідач.
06.10.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № ЗП 143142690474.
02.04.2015 позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату завданих територіальній громаді міста Запоріжжя збитків у розмірі 9000,00 грн., в двадцятиденний термін з дня її отримання, яку відповідач залишив без задоволення.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, свій висновок про відмову у задоволення позовних вимог мотивував тим, що позивачем не доведено наявності в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, що виключає відповідальність останього. При цьому суд зазначив, що відповідач здійснював лише реконструкцію існуючої будівлі без забудови земельної ділянки, тобто відповідач не є замовником будівництва і у нього відсутній обов'язок укладати договір про пайову участь та сплачувати пайові внески.
Однак з такими висновками погодитись не можна виходячи із наступного.
Так, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував тим, що відповідач не є замовником будівництва і у нього відсутній обов'язок укладати договір про пайову участь та сплачувати пайові внески.
Між тим, відповідно до положень статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву (п.4).
Згідно цієї статті територією, про яку зазначено у вказаному пункті 4, є частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.
Ресурсами чинне законодавство визначає природні ресурси загальнодержавного значення і природні ресурси місцевого значення (стаття 39 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991), а також матеріальні ресурси (Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" від 01.08.2005 N 668).
При цьому частиною 2-ю статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що витрати у вигляді пайової участі несе замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті.
Згідно цієї статті забудовою територій є діяльність із реконструкції існуючої забудови та територій.
Отже реконструкція, здійснена відповідачем, підпадає під законодавче визначення забудови, та виходячи із наведених положень законодавства відповідач є замовником, оскільки виявив намір щодо забудови території, яка має певне географічне положення та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.
Також не можна погодитись із висновками судів про те, що позивачем не доведено наявності в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення.
Сервіси для юристів