ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2015 року Справа № 908/2427/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: від позивача:не з'явились (про час, дату та місце судового засідання повідомлено належним чином)від відповідача:ОСОБА_4 (дов. від 08.09.2014), ОСОБА_5розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на рішення та постанову Господарського суду Запорізької області від 18.02.2015 Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015у справі№ 908/2427/14 Господарського суду Запорізької областіза позовомКомунального підприємства "Водоканал" дофізичної особи - підприємця ОСОБА_5 простягнення 105 357, 79 грн.
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Водоканал" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення 105 357,79 грн. за безоблікове водокористування.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на приписи статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-ІУ від 24.06.2004, Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, а також умови договору № 8195 від 14.12.2006 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації. При цьому позивач зазначав, що внаслідок здійсненої ним перевірки водогосподарської діяльності відповідача за адресою: АДРЕСА_1, був складений акт № 372ТИ та 372/1ТИ від 10.07.2013, яким зафіксовано, що відповідачем здійснено самовільне приєднання до водопровідних мереж до приладу обліку діаметром 15 мм, внаслідок чого позивачем здійснено нарахування 105 357, 79 грн. за безоблікове водокористування.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.09.2014 у справі №908/2427/14 зупинено провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2014, яку залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.12.2014, скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.09.2014, а справу скеровано до місцевого суду для подальшого розгляду.
За результатами розгляду справи № 908/2427/14 Господарським судом Запорізької області прийнято рішення від 18.02.2015 (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.), залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 (колегія суддів: головуючий Плахов О.В., судді Здоровко Л.М., Крестьянінов О.О.), яким позов Комунального підприємства "Водоканал" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 105 357,79 грн. плати за безоблікове водокористування.
Рішення та постанова судів попередніх інстанцій мотивовані приписами статей 509, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, статей 174, 175, 193 Господарського кодексу України, статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статті 23 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Правилами приймання стічних вод у систему каналізування м. Запоріжжя, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України. Задовольняючи позовні вимоги, суди визнали доведеним факт самовільного приєднання відповідача до водопровідних мереж до приладу обліку, що є порушенням п. 4.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, внаслідок чого останній повинен сплатити вартість безоблікового водокористування.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.02.2015 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015, фізична особи - підприємець ОСОБА_5 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів статей 216, 218 Господарського кодексу України, положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, а також приписів статей 42, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що у даному випадку відсутній факт правопорушення, передбаченого пунктом 3.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України та відсутні докази того, що саме відповідачем були здійснені дії щодо приєднання до водопровідної мережі та водокористування, і що він є особою, відповідальною за це порушення. Разом з тим скаржник наголошує на тому, що акти технічного обстеження № 372 від 10.07.2013 та № 372/1 від 10.07.2013, які стали підставою для нарахування вартості безоблікового споживання, не відповідають вимогам Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Крім того скаржник вказує на те, що за відсутності належних та допустимих доказів, а також без врахування та надання відповідної оцінки доводам відповідача, суди дійшли висновку про належність відповідачеві трубопровідних мереж та покладення на нього відповідальності за самовільне приєднання до водопровідної мережі.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи відповідача та його представника, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 14.12.2006 між Комунальним підприємством "Водоканал" (водоканал) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (абонент) укладено договір № 8195 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації.
Відповідно до пункту 1.1 водоканал забезпечує абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові, технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам. При цьому сторони керуються Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", Правилами користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України, Правилами приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скидання промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів, Правилами приймання стічних вод підприємств у систему каналізування м. Запоріжжя, Правилами експлуатації та технічними вимогами до приладів обліку питної технічної води, промислових та госпфекальних стоків, Правилами технічної експлуатації систем комунального водопостачання і каналізації населених пунктів України.
Відповідно до розділу 2 договору він укладається з 14.12.2006 по 31.12.2010. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін. Відносини сторін до укладання нового договору регулюються цим договором.
Згідно з пунктом 3.2.1 договору абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати за надані йому послуги з водопостачання і водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності до даного договору і нормативними документами, які вказані в пункті 1.1 договору.
Згідно з п.8 ч.1 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виробник має право доступу в приміщення, будинки і споруди для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань засобів обліку в порядку, визначеному законом і договором.
Відповідно до абзацу 2 ч.1 статті 23 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" виробник має право здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків та споруд, вимагати термінового усунення витоків з водопровідних мереж та обладнання, сприяти впровадженню засобів обліку та регулювання споживання питної води.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.07.2013 представниками КП "Водоканал" проведено обстеження водопроводу та сантехнічного обладнання фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 та виявлено порушення умов договору та норм чинного законодавства внаслідок самовільного приєднання діаметром 15 мм до водопровідних мереж до приладу обліку.
За результатами обстеження складено акти № 372ТИ та № 372/1ТИ від 10.07.2013, у яких зафіксовано факт самовільного приєднання до водопровідних мереж до приладу обліку діаметром 15мм на водомережі, відповідальність за яку згідно умов договору № 8195 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації від 14.12.2006 несе абонент.
На адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 з боку КП "Водоканал" направлено згадані акти та акт-рахунок № 8195/1 від 10.07.2013, а також зазначено про те, що у разі невиконання зобов'язання за договором № 8195 від 14.12.2006 водоканал залишає за собою право на застосування будь-яких негативних наслідків, як то нарахування пені, нарахування сум, призупинення/припинення надання послуг і розірвання договору.
Незважаючи на повідомлення про дані обставини та направлення акта-рахунку, фізична особа - підприємець ОСОБА_5 вказані вимоги не виконала, що слугувало підставою для звернення КП "Водоканал" до господарського суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача суми витрат за безоблікове водокористування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 5.1 договору основним документом для оплату є акт. Акти за питну воду та послуги стічних вод виписуються основному абоненту з позначенням споживачів представником водоканалу, при наявності особистого посвідчення 13-15 числа кожного місяця. Протягом трьох робочих днів з дня виписки акту абонент зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок водоканалу сумі, вказаній в акті-рахунку. Якщо абонент відмовляється підписати акт та акт-рахунок, вони підписується представником водоканалу, а в акті та акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову. Документи пересилаються абоненту поштою. Оформлений таким чином акт є обов'язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за питне водопостачання та приймання стічних вод.
Сервіси для юристів