ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2016 року Справа № 922/208/15 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б.,розглянувши касаційну скаргу Харківської міської радина постанову від 18.04.2016 Харківського апеляційного господарського судуу справі№922/208/15 господарського суду Харківської областіза позовомХарківської міської радидо проФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 повернення майна та стягнення 376 758,30 грн. За участю представників сторін:
Від позивача - Михайлов Є.Б. (дов. від 26.11.15)
Від відповідача - не з'явились
У зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. у відпустці та судді Костенко Т.Ф. на лікарняному, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Данилова М.В., Данилова Т.Б. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.07.2016).
ВСТАНОВИЛА:
Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, з урахуванням зави про уточнення позовних вимог від 17.03.2015, про стягнення з відповідача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 376758,30 грн.
Справа розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Харківської області від 16.02.2016 (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 376758,30 грн. та 7535,17 грн. витрат на сплату судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 у складі: Потапенко В.І., Гребенюк Н.В., Слободін М.М. рішення господарського суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено.
Харківська міська рада у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, я к таку, що прийнята при неправильному застосуванні та порушенні норм чинного законодавства, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована ст.1212 Цивільного кодексу України, ст.157 Земельного кодексу України.
ФОП ОСОБА_4 у відзиві просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судом апеляційної інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_4 придбала у власність за договором купівлі-продажу від 26.05.2003 за № 1725 нерухоме майно літ. літ. "А'-1", "А''-1 та "А-1" загальною площею 441,7 кв. м. по АДРЕСА_1 від попереднього власника - ТОВ багатогалузевої виробничо-комерційної фірми "Рада".
Рішенням Харківської міської ради від 25.12.2007 за № 292/07 відповідачу надано в оренду строком до 01.12.2012 земельну ділянку площею 0,0560 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "А'-1", "А''-1 та "А-1".
Пунктом 5 цього Рішення відповідача зобов'язано не пізніше ніж у місячний термін з дня його прийняття звернутися до Управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договорів оренди землі у 4-х місячний термін.
05.07.2014 Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,0560 га. по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки, визначення меж, площі та конфігурації.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна від 01.07.2014 за № 23630740, листів Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 02.07.2014 за № 5615/0/225-14 та Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 03.07.2014 за № 3318/08 речові права відповідача на земельну ділянку не зареєстровані, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1, а тому використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав.
Відповідно до листа ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 18.11.2014 за № 5794/9/20-30-15-03-24 відповідачем за період з 01.12.2011 - 30.11.2014 задекларовано 38 179,43 грн. земельного податку за земельну ділянку по АДРЕСА_1.
Позивач посилаючись на те, що відповідач в період з 01.12.2011 -по 01.12.2014 не сплачував за користування спірною земельною ділянкою орендну плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, тобто за регульованими державною цінами, які є фактично звичайною ціною, що призвело до неодержання позивачем доходів у вигляді орендної плати, яку він отримав би в разі укладення з відповідачем у встановленому порядку договору оренди земельної ділянки, звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням господарського суду першої інстанції позов задоволено з посиланням на ст.22, 1166, 1212 Цивільного кодексу України, постанову апеляційного господарського суду в позові відмовлено з посиланням на ст.377 Цивільного кодексу України, ст.120 Земельного кодексу України.
Згідно з приписами ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Стаття 120 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна в 2003 році, визначала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель і споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
Таким чином, диспозитивний зміст ст. 120 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна в 2003 році, свідчив про визначення законодавцем принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, що на ній розташовані, зміст якого спрямований на вирішення проблеми співвідношення прав і обов'язків, зокрема, особи, що набула право власності на об'єкт нерухомості (фактичного нового землекористувача) з правами та обов'язками власника земельної ділянки та/або особи, в якої ця ділянка перебуває в користуванні (оренді).
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").
Тобто, зміст вказаних вище приписів законодавства, в редакціях, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, встановлював, що перехід до особи права власності на нерухоме майно, надає останній право на оформлення відносин землекористування, реалізація якого виражається в укладенні сторонами договору та виникненні у такої особи обов'язку внесення орендної плати власнику земельної ділянки.
Сервіси для юристів