ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2015 року Справа № 910/15557/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Рогач Л.І. - головуючого, Алєєвої І.В., Кравчука Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.05.2015у справі№ 910/15557/14 Господарського суду міста Києваза позовомВідкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"доТовариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"провідшкодування шкоди в порядку регресу 25121,39грн. за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно);відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно);
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" звернулось до господарського суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 25121,39грн. з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" на підставі статті 27 Закону України "Про страхування", статті 1187, 1191 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, виконуючи зобов'язання по договору добровільного страхування наземного транспорту, укладеного з страхувальником, позивач в результаті настання страхового випадку здійснив виплату страхового відшкодування, з огляду на що набув право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідач відзив на позов не надав, у судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим справа розглядалась за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 (суддя Бондаренко Г.П.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 (судді: Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Буравльов С.І., Руденко М.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 залишено без змін.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати, в задоволенні позову відмовити. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судом апеляційної інстанції матеріального права, а саме, статей 516, 599 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач мав законне право виконати свій обов'язок саме первісному кредитору гр. Гузєєву Д.В., що кваліфікується як належне виконання зобов'язання боржником та є підставою для припинення цього зобов'язання.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав; сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.06.2012 Гузєєвим Дмитром Вікторовичем (страхувальник) та позивачем (страховик) укладено договір добровільного страхування транспортного засобу за програмою "СТАНДАРТ" 100-37 УБ № 810667, предметом якого є страхування транспортного засобу "Деу Ланос", державний реєстраційний № ВМ 5620 АЕ.
Зі змісту довідки № 9136689 ВДАІ Сумського РВ УМВС України в Сумській області, копія якої наявна в матеріалах справи, вбачається, що 28.12.2012 о 07 год. 30 хв. на дорозі Р-44 Суми-Путивль-Глухів 24 км. 500 м. відбулося зіткнення автомобілів за участю транспортного засобу марки "Опель Астра" державний реєстраційний № СВ 1930 АК під керуванням водія Школоберди Євгена Юрійовича та транспортного засобу марки "Деу Ланос", державний реєстраційний номер № ВМ 5620 АЕ під керуванням водія Гузєєва Дмитра Вікторовича, внаслідок чого останній отримав механічні пошкодження. Постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 27.02.2013 по справі № 739/284/13-п №3/739/136/13 Школоберду Євгена Юрійовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 340 грн.
Гузєєв Д.В. 29.12.2012 звернувся до позивача із заявою № 45 про страхову виплату внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахованого транспортного засобу, що відповідно до умов договору добровільного страхування, є страховим випадком. Позивачем на підставі заяви страхувальника від 29.12.2012, страхового акта № СТО-13-94/1 від 19.03.2013, виплачено страхове відшкодування у розмірі 25631,39 грн. страхувальнику (Гузєєву Д.В.), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 31318 від 01.06.2013, № 34034 від 17.06.2013, № 37733 від 02.07.2013 та відомостями № 108 від 01.06.2013, № 124 від 17.06.2013, № 135 від 02.07.2013.
Згідно з Дослідженням № ВМ 5620АЕ-14.02/1 автомобіля "Део Ланос" державний реєстраційний номер ВМ 5620 АЕ, складеним 14.02.2014 головним спеціалістом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-АСІСТАНС" Бордзіловським Р.Є., матеріальний збиток, завданий власникові даного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, визначений на підставі Протоколу огляду автомобіля і калькуляції відновлювального ремонту, складає 37013, 25 грн.
Також суди встановили, що цивільно-правову відповідальність Школоберди Євгена Юрійовича - власника (страхувальника) транспортного засобу марки "Опель Астра" державний реєстраційний номер СВ 1930 АК застраховано відповідачем за полісом № АВ/9848053; зазначеним полісом № АВ/9848053 передбачено ліміт відповідальності за заподіяну шкоду, що складає 50000 грн., розмір франшизи за полісом - 500 грн.
Враховуючи викладене, Відкрите акціонерне товариство Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" звернулось до господарського суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 25631,39 грн. з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус", як відповідального за шкоду, заподіяну застрахованою винною особою.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що відповідач доказів сплати страхового відшкодування станом на момент розгляду справи не надав, викладеного в позові не спростував; відповідач є відповідальною особою за збитки, завдані власнику автомобіля "Деу Ланос" державний реєстраційний номер ВМ 5620 АЕ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу за програмою "СТАНДАРТ" від 07.06.2012 100-37 УБ №810667 перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як до особи, відповідальної за завдані збитки.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, дослідив надані відповідачем докази сплати страхового відшкодування гр. Гузєєву Д.В. та встановив, що відповідач виплатив гр. Гузєєву Д.В. суму страхового відшкодування 23.07.2013 за платіжним дорученням № 3943, тобто, після того, як позивач виконав свій обов'язок за договором страхування, та, відповідно, виникнення у позивача права на регресний позов; при цьому суд зазначив, що та обставина, що відповідач не знав про здійснення страхового відшкодування відповідачем, не впливає на результат розгляду даного спору, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язок направлення позивачем заяви відповідачу та припинення права регресної вимоги за наслідками здійснення виплати.
Судова колегія зазначає, що пунктом 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків. Змістом статті 1166 Цивільного кодексу України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, за якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної чи фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування заподіяної шкоди суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вину відповідача. При цьому на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
Відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. За загальними правилами, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом - джерелом підвищеної небезпеки; у випадку завдання шкоди взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки шкода відшкодовується на загальних підставах (стаття 1188 Цивільного кодексу України)..
Судова колегія відзначає, що за змістом преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, здійснює страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі. Порядок отримання страхового відшкодування, передбаченого умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (укладеного з відповідальною за шкоду особою) потерпілим чи іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, передбачено статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"; випадки, коли заподіяна шкода не відшкодовується, чи є підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування страховиком, визначені статтями 32 та 37 цього Закону.
Сервіси для юристів