ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2015 року Справа № 908/3994/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:Є.Борденюк І. Кондратової, С. Могил,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Март М"на постановувід 13.05.2015Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 908/3994/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Март М"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4провизнання договору недійсним та витребування майна,у судове засідання прибули представники:позивачаЗаманський С.В. - директор, Післегіна А.А. (дов. від 01.10.2014),відповідачаОСОБА_7 (договір від 21.07.2015), заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Март М" звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про: визнання недійсним договору № 1 від 23.01.2007 про передачу майна у строкове безоплатне користування; про витребування у відповідача на користь позивача переданого за вказаним договором майна.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.02.2015 (колегія суддів: О.Боєва, Т.Азізбекян, Л.Сушко) позов задоволений частково: визнаний недійсним договір № 1 від 23.01.2007 про передачу майна у строкове безоплатне користування; витребуване у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Март М" наступне майно: підстанцію КТПГС з кабельним вводом прохідна для міських мереж; кабель броньований 3х120 АПБП - 300 метрів; трансформатор ТМ 630 У 630 кВт.
Рішення мотивоване наступним.
23.01.2007 між ТОВ "Март М" в особі директора Заманського С.В. (орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладений договір № 1 (далі - Договір), відповідно до умов якого ТОВ "Март М" передає, а ПП ОСОБА_4 приймає у строкове безоплатне користування КТП з кабельними мережами, розташовану: пров. Зустрічний, 18г, м. Запоріжжя (п. 1.1 Договору).
Згідно з п. 3.2 Договору орендодавець зобов'язався передати орендоване майно, зазначене в п. 1.1 за актом приймання-передачі. Пунктом 4.3 Договору сторони визначили, що даний договір вступає в силу з 01.01.2007 та діє до 31.01.2008. Водночас, у пункті 4.4 Договору сторонами погоджено, що договір вважається продовженим на наступний рік, якщо жодна зі сторін не заявить вимогу про зміну або розірвання за 20 календарних днів до закінчення строку його дії.
Актом приймання-передачі в оренду обладнання, розташованого: пров. Зустрічний, 18г, м. Запоріжжя, "Март М" передано, а ПП ОСОБА_4 прийняті: підстанція КТПГС з кабельним вводом прохідна для міських мереж - 1шт., кабель броньований АПБП 3х120 - 300 метрів, трансформатор ТМ 630У - 630 кВт - 1 шт.
Згідно зі статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Март М", затвердженого установчими зборами ТОВ "Март М" протоколом № 1 від 17.04.2006, ОСОБА_4 є одним із учасників товариства (п. 1.3. Статуту).
За своєю правовою природою Договір є договором позички, за яким одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (стаття 827 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 829 ЦК України юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю.
Зміст Договору про передачу учаснику ТОВ "Март М" - ОСОБА_4 у строкове безоплатне користування майно суперечить приписам ч. 2 ст. 829 ЦК України. Крім того, зміст договору суперечить і меті створення та діяльності товариства, оскільки згідно з ч. 2 п. 2.1 Статуту ТОВ "Март М" однією із цілей діяльності товариства є одержання прибутку.
З посиланням на вказане, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про визнання недійсним Договору, як такого, що суперечить положенням законодавства.
При цьому, щодо заперечень відповідача місцевим господарським судом зазначено таке.
Доводи відповідача про те, що сам позивач у позовній заяві зазначив, що він не укладав з відповідачем договір, а отже, неукладений договір не може бути визнаний недійсним, не є обґрунтованими, оскільки сторонами не заявлялось клопотання про проведення експертизи підпису директора ТОВ "Март М" у Договорі; акт приймання-передачі обладнання до Договору свідчить про схвалення правочину сторонами; згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім того, оригінали Договору та акту приймання-передачі до Договору надані позивачем та оглянуті судом в судових засіданнях 12.12.2014 та 21.01.2015.
Твердження відповідача про ненадання позивачем документів, які б підтверджували правомірність набуття позивачем вказаного в позовній заяві майна не приймаються до уваги, оскільки предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсним договору та витребування майна в порядку реституції, а не вимога про визнання права власності на майно, тобто правомірність набуття позивачем майна переданого відповідачу за Договором не входить до предмету дослідження у даній справі.
Водночас, згідно з п. 4.5 Статуту ТОВ "Март М" ОСОБА_4 вносить до статутного капіталу майнові кошти у вигляді підстанції КТПГС з кабельним вводом прохідна для міських мереж.
Також спростовуються доводи відповідача про не надання позивачем доказів на підтвердження того, що спірне майно взагалі коли-небудь постійно або тимчасово знаходилось в розпорядженні відповідача. Так, за актом приймання-передачі до Договору майно передане відповідачу. Крім того, в матеріалах справи містяться копії листів ВАТ "Запоріжжяобленерго" з яких вбачається, що саме на підставі наданих ПП ОСОБА_4 правовстановлюючих документів на майно: договору № 1 від 23.01.2007 та акту приймання-передачі до нього, був укладений договір про постачання електричної енергії від 30.04.2010 № 11729 між ВАТ "Запоріжжяобленерго" та ПП ОСОБА_4
Разом з тим, щодо вимоги про витребування переданого за Договором майна, місцевим господарським судом зазначено наступне.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Отже, вимога позивача про витребування у відповідача на користь позивача майна, отриманого на виконання Договору, є законною. Водночас, у Договорі сторонами не визначена вартість майна, переданого у строкове безоплатне користування. Визначити його вартість виходячи із звичайних цін, що склалися на момент укладення договору не є можливим.
Так як позивачем вартість майна зазначена у позовних вимогах не доведена, а у наявному в матеріалах справи експертному висновку № ОИ-541 від 25.09.2014 вартість відповідного майна визначена станом на вересень 2014 року, то позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме без зазначення вартості майна.
Враховуючи вказане, місцевий господарський вирішив позовні вимоги задовольнити частково: визнати недійсним Договір та витребувати передане за Договором майно без зазначення його вартості.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 (колегія суддів: М. Слободін, Т. Гончар, Н. Гребенюк) рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2015 скасоване. Прийняте нове рішення, яким у позові відмовлено.
Постанова мотивована наступним.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що 2013 року позивач виявив намір розпочати використання для ведення власної діяльності належного йому майна - трансформаторної підстанції з трансформатором, а також броньованого кабелю, та дізнався, що зазначене майно використовується відповідачем на підставі Договору. Однак, за твердженням позивача, жодних договорів позивач з відповідачем не укладали.
Сервіси для юристів