Постанова ВГСУ від 21.07.2015 року у справі №908/1532/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року Справа № 908/1532/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Борденюк Є.М., Кондратова І.Д., Могил С.К. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.05.2013 у справі № 908/1532/13 господарського суду Запорізької областіза позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Токмак Солар Енерджі" до товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж" про стягнення 428 842, 56 грн., за участю представників позивача: Джамбова П.С., відповідача: Сергеєва Є.В., ОСОБА_4.: Волнової Ю.М.,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Токмак Солар Енерджі" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж" про стягнення 428 842, 56 грн. заборгованості за договором поставки № 02/12 від 03.12.2012.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.05.2013 затверджено мирову угоду між сторонами, відповідно до якої відповідач зобов'язується оплатити 428 842, 56 грн. заборгованості шляхом передачі у власність позивача об'єктів нерухомості, та припинено провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У листопаді 2014 року третя особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.05.2013 порушено її права -ОСОБА_4 звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.05.2013 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2015 ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Після нового розгляду постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.05.2013 без змін.

Не погоджуючись ухвалою місцевого та постановою апеляційного господарських судів, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Токмак Солар Енерджі" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж" про стягнення 428 842, 56 грн. заборгованості за договором поставки № 02/12 від 03.12.2012.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.05.2013 затверджено мирову угоду між позивачем та відповідачем, за змістом якої відповідач зобов'язаний здійснити оплату 428 842, 56 грн. заборгованості шляхом передачі у власність позивача об'єктів нерухомого майна, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Антенна, 8.

Як стверджує ОСОБА_4, ухвалою про затвердження мирової угоди порушено його права, оскільки він вийшов зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж", проте не отримав вартості частини майна товариства, а на майно, яке було передано за мировою угодою може бути звернено примусове стягнення в рахунок виплати частки ОСОБА_4 у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж".

Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, апеляційний господарський суд виходив з того, що скаржником не доведено яким чином винесення місцевим господарським судом ухвали від 17.05.2013 про затвердження мирової угоди між сторонами у справі порушило його права та може вплинути на реалізацію його права звернення до суду щодо стягнення з відповідача вартості частки у статутному капіталі останнього.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Основною передумовою для здійснення апеляційного перегляду рішення (ухвали, постанови) місцевого господарського суду за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі, є встановлення такої фактичної обставини як вирішення місцевим господарським судом питання щодо прав і обов'язків даної особи.

Судове рішення, оскаржуване такою особою повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто в рішенні суду безпосередньо розглядається й вирішується спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

За ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Апеляційним господарським судом встановлено, що ОСОБА_4 04.10.2011 вийшов зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж", проте тільки 27.02.2013 звернувся до товариства з вимогою про виплату вартості частини майна та на час розгляду справи не звертався до суду з вимогою про примусове стягнення суми вартості належної йому частки у статутному капіталі.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду, що скаржником не доведено, яким чином винесення місцевим господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди між позивачем і відповідачем може вплинути на реалізацію його права на звернення до суду щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж" вартості частки ОСОБА_4 у статутному капіталі даного товариства.

Доводи скаржника про те, що внаслідок відчуження майна за спірною мировою угодою він буде позбавлений можливості отримати належну йому частку у статутному капіталі відповідача обґрунтовано відхилені апеляційним господарським судом, оскільки є припущеннями та не підтверджені жодними доказами.

Крім цього, посилання скаржника про недостатність активів відповідача після відчуження майна за спірною мировою угодою для виконання його грошових зобов'язань перед ОСОБА_4 обґрунтовано визнані передчасними та недоведеними судом апеляційної інстанції, оскільки скаржником всупереч ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано жодних доказів на підтвердження зазначених обставин.