ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2014 року Справа № 5017/2373/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Грека Б.М.,
суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.,
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Чижевська Р.В., довіреність,
від відповідача: у засідання не прибули,
розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2014р.
у справі № 5017/2373/2012 Господарського суду Одеської області
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"
про стягнення 18 713 618,97 грн.,
за заявою про надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду від 10.10.2012р. по справі № 5017/2373/2012,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2012р. задоволено позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 17476563,04 грн., у тому числі основного боргу - 16296391,12 грн., втрат від інфляції - 494689,18 грн., 3% річних 685482,74 грн., а в решті позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2013р. рішення суду першої інстанції скасовано частково, викладено резолютивну частину в новій редакції, згідно з якою позов у справі задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 16296391,12 грн. основного боргу, 494689,18 грн. збитків від інфляції, 685482,74 грн. 3% річних, 1227055,93 грн. пені. У частині стягнення основного боргу у розмірі 10000 грн. провадження в справі припинено.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.04.2014р. (суддя Зайцев Ю.О.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду (судді Ярош А.І., Ліпчанська Н.В., Разюк Г.П.) від 20.05.2014р., заяву відповідача про надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду від 10.10.2012р. задоволено частково: надано розстрочку виконання рішення у даній справі щодо погашення стягнутої за постановою апеляційного господарського суду суми боргу в розмірі 18767966,78 грн. шляхом сплати рівними частками відповідної суми кожного місяця, починаючи з 01.05.2014р. до 31.05.2017р.
Не погоджуючись з названими ухвалою та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви про надання розстрочки виконання рішення у справі. Касаційна скарга мотивована посиланням на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень ст.ст. 42, 43, 32, 43, 121 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну, а оскаржені судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідач 20.03.2014р. звернувся із заявою, в якій просив надати відстрочку виконання рішення суду з подальшою його розстрочкою до 2019р. (з урахуванням уточнень до заяви).
Вказана заява мотивована посиланням на скрутний фінансовий стан, що склався через неповні та несвоєчасні розрахунки за поставку теплової енергії єдиного споживача - Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси", у зв'язку з чим у господарському суді перебувають справи за позовами ПАТ "Одеська ТЕЦ" до вказаної особи, а на виконанні - судові рішення про стягнення коштів на користь відповідача на загальну суму 67450355,23 грн. Також відповідач доводить, що встановлені НКРЕ України тарифи на теплову енергію є нижчими від економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, а компенсація по різниці в тарифах з державного бюджету надходить із затримками.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому при оцінці доказів, що підтверджують зазначені обставини необхідно керуватися статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
В розумінні вказаної норми процесуального закону розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі, а підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України не обмежують господарський суд будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
Отже, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Сервіси для юристів