Постанова ВГСУ від 21.06.2016 року у справі №916/4345/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року Справа № 916/4345/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Грейц К.В., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН"на постановувід 16.03.2016 Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/4345/14господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН"доДержавного підприємства "Одеська залізниця"за участюПрокуратури Одеської областіпростягнення 9 470 340,00 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача: від прокуратуриПетров В.-П.С. (довіреність №586 від 30.12.15), Петровський Д.О. (довіреність №583 від 30.12.15) не з'явились Романов Р.О. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Одеської області (головуючий суддя Літвінов С.В., судді Гуляк Г.І., Никифорчук М.І.) від 21.12.2015, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Принцевська Н.М., судді - Діброва Г.І., Лисенко В.А.) від 16.03.2016, у справі № 916/4345/14 в позові відмовлено.

В касаційній скарзі та додаткових поясненнях до неї Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (далі - ТОВ СП "Нібулон") просить скасувати ухвалені по справі судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.8, 117 Конституції України, п.1, п.2 ч.1 ст.1, ст.3, ч.5 ст.22, ч.1 ст.23, ч.3 ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт", ч.1 ст.2 Закону України "Про транспорт", ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", ч.6 ст.2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", п.п.105, 110, 113, 115, 131 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, положення Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 та Постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735, ст.4, ч.2 ст.9, ст.80, ст.96, ч.1 ст.104, ч.1 ст.920 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст.55, 62, 63, 224, 225, ч.ч.1, 5 ст.307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ч.ч.1, 3 ст.25, ч.1 ст.35, ч.1 ст.43, п.1 ч.1 ст.65, п.3 ч.1 ст.84, п.7 ч.2 ст.105, ч.1 ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу Державне підприємство "Одеська залізниця" (ДП "Одеська залізниця") повністю заперечує викладені в ній доводи.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Позивач звернувся до суду касаційної інстанції з клопотанням про заміну відповідача - ДП "Одеська залізниця", на його правонаступника, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (ПАТ "Українська залізниця"), в порядку ст.25 ГПК України, мотивуючи таке клопотання посиланням на припинення господарської діяльності відповідача шляхом реорганізаці (злиття), в якому колегією суддів відмовлено з огляду на таке.

У разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (ч.1 ст.25 ГПК України).

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.ч.1, 2 ст.104 ЦК України).

Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами (ч.2 ст.107 ЦК України).

У разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття (ч.3 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Згідно до Статуту ПАТ "Українська залізниця" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення ПАТ "Українська залізниця" від 25.06.2014 року за №200, ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником ДП "Одеська залізниця". Станом на 21.03.2016 року ДП "Одеська залізниця" не виключено з Єдиного державного реєстру; документи, що підтверджують перехід саме тих прав і обов'язків, що оспорюються сторонами, від ДП "Одеська залізниця" до ПАТ "Українська залізниця" в матеріалах справи відсутні.

Отже, матеріалами справи не підтверджується, що відбулась державна реєстрація припинення ДП "Одеська залізниця", складено та затверджено передавальний акт, та, відповідно, того, що фактично відбулось у повній відповідності до закону правонаступництво ПАТ "Українська залізниця" за правами та обов'язками ДП "Одеська залізниця" у спірних правовідносинах, що є підставою для відмови у заявленому клопотанні, оскільки реорганізацію відповідача, який є в процесі припинення способом злиття, остаточно не завершено.

Посилання скаржника на судову практику про здійснення правонаступництва ПАТ "Українська залізниця" колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки в кожному конкретному випадку надається оцінка тим доказам, що є наявними в матеріалах справи.

Колегією суддів також відмовляється в задоволенні клопотання про витребування документів, заявленого позивачем 21.06.2015, через недоцільність (з урахуванням вищевикладеного), а також враховуючи, що: по-перше, касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.11117 ГПК України); по-друге, таке клопотання заявлене лише 21.06.2016 - в третьому судовому засіданні суду касаційної інстанції (ані 31.05.2016, ані 14.06.2016, ані в першому клопотанні про заміну сторони на стадії касаційного провадження позивач про витребування документів не просив), що не свідчить про добросовісне користування позивачем своїми процесуальними правами (ч.2 ст.22 ГПК України).

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників скаржника, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.10.2014 ТОВ СП "НІБУЛОН" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ДП "Одеська залізниця" про відшкодування збитків в сумі 7 756 239,00 грн за втрату вантажу при перевезенні залізницею. Нормативно позов обґрунтовано посиланням на ст.ст.22, 526, 924 ЦК України, ст.ст.193, 224, 225, 226, 314 ГК України, ст.ст.105, 110, 113-115, 117, 127, 129 Статуту залізниць України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди правомірно виходили із такого.

23.09.2013 між Державним підприємством "Донецька залізниця" (ДП "Донецька залізниця") та ТОВ СП "Нібулон" укладено договір №412713 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1. договору).

Додатковою угодою №6 від 18.06.2014 до договору №412713 від 23.09.2013 строк дії зазначеного договору було продовжено із 01.07.2014 до 30.09.2014 (том 1, а.с.130).

Матеріали справи свідчать, що на виконання договору та додаткової угоди до нього Донецькою залізницею прийнято від Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" до перевезення насипом вантаж (пшеницю другого класу) загальною масою 2714220 кг за маршрутом зі станції Старобільськ Донецької області на станцію "Миколаїв - вантажний" Одеської залізниці, що підтверджується залізничними накладними №50593748 від 05.07.2014, №50619246 від 05.07.2014, №50641109 від 06.07.2014, №50641190 від 06.07.2014, №50657907 від 06.07.2014.

Як вбачається із залізничних накладних, вантажовідправником та вантажоодержувачем вантажу є позивач - ТОВ СП "Нібулон".

Проте, прийнятий залізницею вантаж по залізничних накладних №50593748 від 05.07.2014, №50619246 від 05.07.2014, №50641109 від 06.07.2014, №50641190 від 06.07.2014, №50657907 від 06.07.2014 не прибув на станцію призначення: "Миколаїв - вантажний", про що свідчать матеріали справи, зокрема, відмітки станції "Миколаїв - вантажний" на зазначених накладних, про те, що вантаж не прибув, акти загальної форми №2009, №2010 від 12.07.2014 та №2029, №2031, №2032 від 14.07.2014, № 2334 від 12.08.2014, №2335 від 12.08.2014, №2336 від 12.08.2014, №2337 від 12.08.2014, №2338 від 12.08.2014, і не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Згідно ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 за № 457, із змінами, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.