ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2016 року Справа № 910/2334/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. - головуючого, Ковтонюк Л.В., Круглікової К.С., розглянувши матеріали касаційноїскаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.16 та рішення господарського суду міста Києва від 15.03.16у справі№910/2334/16 господарського суду міста Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "Київгаз"допублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"простягнення 1 405 848,33грн.,за участі представників сторін:
від позивача - Шимко Л.М.,
від відповідача - не з'явилися,
У С Т А Н О В И В:
11.03.2014 між публічним акціонерним товариством "Київгаз" (газорозподільне підприємство) та публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (замовник) було укладено договір на розподіл природного газу №14-138-ПР, відповідно до п.2.1. газорозподільне підприємство зобов'язались у 2014 році надати замовнику послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, а замовник зобов'язався сплатити газорозподільному підприємству вартість послуг з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбачених умовами договору.
Відповідно до п.3.11. договору газорозподільне підприємство до 10-го числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газорозподільного підприємства.
Пунктами 5.1., 5.3., 5.5 договору сторони погодили порядок розрахунків по договору: розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюються за тарифом транспортування природного газу розподільними трубопроводами за 1 000 куб. м., встановленим для газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Розрахунковий період за договором становить один місяць з 9-00 години першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно. Оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу на період передоплати, визначений сторонами у договорі. У випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період замовник (у тому числі гарантований постачальник) проводить остаточний розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично протранспортований природний газ, сума переплати зараховується газорозподільним підприємством у рахунок оплати послуг з транспортування ГРМ на наступний розрахунковий період, або повертається на поточний рахунок замовника на його письмову вимогу.
У пункті 11.1 договору сторони визначили строк його дії з 01.02.2014 по 31.12.2014 у частині надання послуг, а у частині проведення розрахунків - до повного виконання замовником своїх зобов'язань.
03.12.2014 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою було визначено періоди, строки та обсяг транспортування природного газу на 2014-2015 роки.
Належне виконання договору ПАТ "Київгаз" підтверджується актами наданих послуг з транспортування газу: від 31.10.2015 №10ПР на суму 10 516 487,57грн., від 30.11.2015 №11ПР на суму 20 717 382,83грн., від 31.12.2015 №12ПР на суму 30 428 260,86грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін. У свою чергу, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" надані послуги оплатили з простроченням: у жовтні 2015 розрахунок проведено лише 24.12.2015, у листопаді 2015 - 24.12.2015, у грудні 2015 - 10.02.2016. Зазначені обставини стали приводом для заявлення ПАТ "Київгаз" відповідного позову до суду, з урахуванням нарахованих 77 224,09грн. 3% річних, 196 117,58грн. інфляційних втрат та 1 132 506,67грн. пені.
Заперечуючи проти позовних вимог, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" стверджували, що нарахування штрафних та фінансових санкцій з наступного дня після підписання актів наданих послуг суперечить умовам договору та приписам діючого законодавства, зокрема Постанові Кабінету Міністрів України №705 від 25.07.2012 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу", Постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 02.08.2012 №1000 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу". Також просили зменшити розмір пені на 100%, посилаючись на відсутність їх вини у незначному простроченні оплати за послуги з транспортування природного газу, та відсутність основного боргу.
15.03.2016 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Курдельчук І.Д.), залишеним без змін 10.05.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Київгаз" 77 216,37грн. 3% річних, 1 130 616,96грн. пені та судовий збір. У решті позову відмовлено, мотивуючи безпідставністю його вимог.
У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати судові рішення у частині стягнення 3% річних і пені, та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.
Розглядаючи заявлені позовні вимоги по суті, суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до положень частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення 77 216,37грн. 3% річних, та 1 130 616,96грн. пені, попередні судові інстанції, із застосуванням положень зазначених статей, урахувавши суми оплати, строк за якими було порушено, дійшли обгрунтованого висновку, що прострочення грошового зобов'язання навіть на незначний строк є підставою для нарахування сум штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних. Тому перевіривши здійснені позивачем розрахунки та установивши, що вони неправильні у частині визначення розміру пені та 3%, судами правомірно задоволено ці вимоги, зменшивши розмір зазначених сум.
Що стосується позовних вимог у частині стягнення 196 117,58грн. інфляційних втрат, які згідно розрахунку позивача нараховано на борг у сумі 9 805 879,04грн. за жовтень 2015 року, то колегія суддів визнає обгрунтованими висновки судів обох інстанцій про їх відхилення, виходячи з того, що зобов'язання з оплати цієї заборгованості настали лише з 21.11.2015. Ураховуючи відсутність заподіяння відповідачу збитків від зміни індексу інфляції, правові підстави для задоволення цих вимог відсутні, про що правильно зазначено судами обох інстанцій.
Твердження відповідача про те, що він здійснював розрахунки за надання послуг з транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок позивача у порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, який визначений постановою НКРЕ від 02.08.2012 №1000 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу", не заслуговують на увагу, оскільки цей алгоритм визначає послідовність дій підприємств та банків при надходженні коштів за поставлений природний газ на розподільні рахунки підприємств, та не впливає на домовленість сторін договору щодо строків оплати вартості переданого природного газу і не припиняє зобов'язань боржника щодо сплати боргу.
Виходячи із зазначеного, доводи ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про те, що ПАТ "Київгаз" не звертались до НКРЕКП з проханням застосувати коригувальний коефіцієнт до нормативу перерахування коштів позивачу на підставі пунктів 2.23, 2.25 Постанови №1000 від 02.08.2012, суди обох інстанцій правомірно відхилили, оскільки умовами спірного договору не передбачено такого права чи обов'язку газорозподільного підприємства.
Належних обґрунтувань, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Сервіси для юристів