Постанова ВГСУ від 21.06.2016 року у справі №904/9133/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року Справа № 904/9133/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Грейц К.В., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2016у справі№ 904/9133/15господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш"доПриватного науково-виробничого підприємства "Техніка-Д"простягнення 504 005,15 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Петренко Н.Е.) від 09.12.2015, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Чоха Л.В., судді - Чимбар Л.О., Антонік С.Г.) від 21.03.2016, у справі №904/9133/15 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного науково-виробничого підприємства "Техніка-Д" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" пеню у сумі 297 106,99 грн, штраф у сумі 122 434,20 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 6 293,12 грн, в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" просить скасувати ухвалені по справі судові акти, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.61 Конституції України, п.7.ч.1 ст.1, ч.3 ст.26 Закону України "Про здійснення державних закупівель", ст.ст.1, 9, 526, 530, 549 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст.4, 193, 231 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного науково-виробничого підприємства "Техніка-Д" з позовом про стягнення пені у сумі 298 739,45 грн, штрафу у сумі 122 434,20 грн та неустойки у сумі 82 831,50 грн, посилаючись на те, що згідно з договором поставки №20/05/104 від 04.08.2014 відповідач зобов'язався поставити трубну продукцію у кількості 6 990 тон на суму 1 656 630 грн, однак до цього часу продукція у кількості 3 444 тони на суму 816 228 грн не поставлена (а.с.4-6).

Судами встановлено таке.

04.08.2014 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" та Приватним науково-виробничим підприємством "Техніка-Д" укладено договір поставки № 20/05/104.

Відповідно до пункту 1.1. договору відповідач зобов'язується поставити в передбачені даним договором строки позивачу наступну продукцію: трубу ДКРНТ 19х1х2570мм КД МНЖ5-1 ГОСТ 17217-79 у кількості 6,990 т на загальну суму 1 656 630,00 грн в строк до 31.12.2014, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити вказану продукцію.

Згідно з пунктом 5.1. договору поставка продукції за цим договором здійснюється до 31.12.2014 партіями відповідно до заявок позивача, в яких зазначається кількість продукції, що постачається, та строки її поставки.

У пункті 5.2. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснити поставку продукції, вказаної в п.1.1. цього договору, в строки та кількості, зазначені в заявці позивача.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України та цим договором.

Відповідно до пункту 7.2. договору за порушення вказаних в даному договорі строків поставки відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,2% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 15% вказаної вартості. Якщо в результаті допущеного прострочення поставка продукції втратить інтерес для позивача, він має право відмовитися від прийняття продукції та вимагати відшкодування завданих збитків.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки.

04.08.2014 між сторонами також укладено договір неустойки №20/05/104-н, відповідно до умов пункту 1 якого відповідач зобов'язується у випадках, передбачених пунктом 2 цього договору, сплатити позивачу неустойку у розмірі 5% від загальної вартості договору поставки №20/05/104 від 04.08.2014, укладеного між сторонами.

Відповідно до пункту 2 договору неустойки відповідач сплачує позивачу неустойку, вказану в п.1 цього договору, в наступних випадках: порушення встановлених договором строків постачання (п.2.1.); поставки продукції неналежної якості або без повного комплекту належним чином оформлених супроводжувальних документів (п.2.2.); неусунення недоліків продукції, які виявлені протягом гарантійного строку (п.2.3.).

У пункті 11 договору неустойки передбачено, що строк дії договору два роки з моменту його укладання.

На адресу відповідача був направлений лист №01-14/5318 від 01.12.2014, відповідно до якого позивач нагадав відповідачу, що термін поставки закінчується 31.12.2014.

Відповідач в порушення умов договору поставки до цього часу не допоставив продукцію у кількості 3,444 т на суму 816 228,00 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 298 739,45 грн, штраф у сумі 122 434,20 грн, неустойку у сумі 82 831,50 грн, а всього 504 005,15 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу, і відмовляючи в частині стягнення неустойки, суди правомірно виходили із такого.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.