Постанова ВГСУ від 21.03.2017 року у справі №924/702/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року Справа № 924/702/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Гефест БДБ"на постановувід 12.12.2016 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 924/702/16 господарського суду Хмельницької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сігмаінжиніринг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест БДБ"простягнення 106 551,87 грн В С Т А Н О В И В :

У липні 2016 р. ТОВ "Сігмаінжиніринг" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до ТОВ "Гефест БДБ" про стягнення заборгованості за договором від 10.09.2015 р. № 142-3108 у розмірі 106 551, 87 грн., з яких: 98 838,42 грн основний борг; 1 047, 96 грн - 3 % річних; 6 665, 49 грн. - штраф (пеня), обгрунтовуючи позовну заяву порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки щодо своєчасної та повної оплати, посилаючись на приписи статей 193, 217, 230, 231 господарського кодексу України та статей 526, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору та витрати за оплату адвокатських послуг у сумі 10 000 грн. на підставі статей 44, 48 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Гефест БДБ" просило відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з товариства штрафу у розмірі 6 665,49 грн., вказуючи на те, що штраф не може нараховуватися за кожен день прострочення платежу, оскільки це суперечить правовій природі такого виду неустойки, а відтак штрафні санкції, вказані у пункті 4.2 договору, є неузгодженими сторонами, а розрахунок, наданий позивачем - безпідставним.

Відповідач також просив відмовити у задоволенні вимог позивача в частині вимоги щодо компенсації судових витрат, пов'язаних з отриманням правової допомоги у розмірі 10 000 грн, з підстав недоведеності позивачем розумності витрат на оплату послуг адвоката у заявленій сумі.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.10.2016 р. (суддя Субботіна Л.О.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ТОВ "Гефест БДБ" на користь ТОВ "Сігмаінжиніринг" 98 838, 42 грн. основного боргу, 1 045, 09 грн. 3% річних, 6 647, 29 грн. пені, 1 597, 96 грн. витрат по сплаті судового збору та 5 000,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката. У стягненні 2, 87 грн. 3 % річних та 18, 20 грн. пені відмовлено.

Мотивуючи рішення, встановивши обставини щодо порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки щодо повної та своєчасної оплати, суд дійшов висновку щодо доведеності та обгрунтованості позовних вимог.

При цьому, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення коштів, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

За апеляційною скаргою ТОВ "Гефест БДБ" Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Мельник О.В., Гудак А.В., Грязнов В.В.), переглянувши рішення господарського суду Хмельницької області від 03.10.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 12.12.2016 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "Гефест БДБ" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі в частині стягнення з товариства 6 647, 29 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові про стягнення пені, а в решті рішення та постанову залишити без змін.

Скаржник зазначає, що задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 6 647, 29 грн. судами залишено поза увагою, що враховуючи положення пункту 2 статті 549 Цивільного кодексу України, яким встановлено, що особливістю штрафу є обчислення у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання і з огляду на не визначення такого порядку розрахунку штрафу у пункті 4.2 договору, суди дійшли помилкового висновку, що штраф, визначений вказаним пунктом договору підпадає під визначення пені та підлягає стягненню.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 10.09.2015 р. між ТОВ "Сігмаінжиніринг" (постачальник) та ТОВ "Гефест БДБ" (замовник) був укладений договір № 142-3108, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю сировину, матеріали, витратні матеріали, інструменти, обладнання, згідно вимог та характеристик вказаних у додатках (специфікаціях) до цього договору та провести пусконалагоджувальні роботи, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання та роботи, на умовах даного договору.

Згідно пункту 2.2. договору постачальник здійснює поставку обладнання протягом 7 (семи) тижнів та пусконалагоджувальні роботи протягом 2 (двох) календарних днів від дня зарахування на його рахунок оплати відповідно до пункту 3.1.1. даного договору, якщо інше не зазначено в специфікації.

Датою поставки буде вважатись дата, вказана на видатковій накладній та акті прийому-передачі обладнання (пункт 2.3. договору).

Даний договір набуває чинності від дня підписання та діє до 31 серпня 2016 року (пункту 7.2. договору).

04.12.2015 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 142-3108 від 10.09.2015 р., у зв'язку зі зміною юридичної адреси постачальника, у якій також визначено, що загальна вартість обладнання становить 983 808, 00 грн. з ПДВ, що в грошовому еквіваленті в іноземній валюті становить 39 352,32 євро.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 692 вказаного Кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з приписами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов договору від 10.09.2015 р. № 142-3108 позивач передав у власність відповідача обладнання на загальну суму 1 013 386,26 грн., що підтверджується видатковими накладними № 15 від 29.12.2015 р. на суму 860 428, 26 грн., № 1 від 20.01.2016 р. на суму 152 958, 00 грн. та довіреностями №905 від 29.12.2015 р., № 341 від 20.01.2016 р.

02.03.2016р. між сторонами підписано та скріплено печатками акт виконання пусконалагоджувальних робіт, згідно якого постачальник виконав роботи по шеф-монтажу та навчання персоналу замовника. Постачальником були проведені роботи по запуску в експлуатацію і запуску обладнання. Замовник не має жодних зауважень щодо роботи обладнання.

Порядок та строки оплати обладнання та робіт погоджений сторонами договору визначено у пунктах 3.1 та 3.2 договору.

Проте, як встановлено судами та не заперечувалось відповідачем, розрахунок за отримане обладнання відповідач здійснив частково, внаслідок чого заборгованість ТОВ "Гефест БДБ" перед ТОВ "Сігмаінжиніринг" складає 98 838, 42 грн., яка останнім заявлена до стягнення із нарахованими 3 % річними, розмір яких, згідно із розрахунку судів складає 1 045, 09 грн.