ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2017 року Справа № 910/3250/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Кролевець О.А., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на ухвалу та постановугосподарського суду міста Києва від 29.11.2016 Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі№ 910/3250/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"простягнення 14 862 639,53 грн.,за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"наВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за участю представників: від позивача не з'явивсявід відповідачаСороколіт Є.М.від ДВС Українине з'явився
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2016 у справі № 910/3250/16 (суддя Карабань Я.А.) у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") на дії органу Державної виконавчої служби відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 (колегія суддів у складі: Жук Г.А. - головуючого, Мальченко А.О., Дикунської С.Я.) ухвалу господарського суду міста Києва від 29.11.2016 у справі № 910/3250/16 залишено без змін.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі № 910/3250/16, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені судові акти і визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м. Києві) щодо винесення 23.08.2016 постанови ВП № 51803186 про стягнення виконавчого збору у розмірі 486 232,52 грн. та визнати недійсною постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м. Києві Гречуха О.Я. щодо винесення зазначеної постанови.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані ухвала та постанова прийняті з порушенням норм чинного законодавства.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.03.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Кролевець О.А., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 21.03.2017 о 10 год. 55 хв.
Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та орган Державної виконавчої служби України передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.04.2016 у справі № 910/3250/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016, стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість у сумі 4 655 625,17 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 206 700,00 грн.
На виконання рішення від 19.04.2016 у справі № 910/3250/16 господарським судом міста Києва було видано наказ від 11.07.2016.
20.09.2016 до господарського суду міста Києва надійшла скарга ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на дії органу ДВС у справі № 910/3250/16, в якій скаржник просив суд визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м. Києві щодо винесення 23.08.2016 постанови ВП № 51803186 про стягнення виконавчого збору у розмірі 486 232,52 грн. та визнати недійсною постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м. Києві Гречуха О.Я. щодо винесення зазначеної постанови.
В обґрунтування поданої скарги, боржник (відповідач у справі) послався на те, що на день винесення оскаржуваної постанови (23.08.2016) заборгованість відповідача перед позивачем за рішенням суду у даній справі була відсутня у зв'язку із самостійним виконанням відповідачем рішення у повному обсязі. А тому, враховуючи, що державний виконавець не вчиняв жодних виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду у даній справі, винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору, на думку скаржника, було неправомірним.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Частиною першою статті 116 ГПК України встановлено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" в редакції, що діяла на час спірних правовідносин щодо виконання рішення суду (далі - Закон України "Про виконавче провадження"), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 вказаного Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м. Києві Гречухом Олегом Ярославовичем (далі - Гречух О.Я.) була винесена постанова від 02.08.2016 про відкриття виконавчого провадження ВП № 51803186 на підставі наказу господарського суду міста Києва, виданого 11.07.2016 у справі № 910/3250/16, про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в сумі 4 655 625,17 грн. та витрат зі сплати судового збору в сумі 206 700,00 грн.
Вказаною постановою попереджено боржника про необхідність самостійно виконати рішення суду протягом семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а також про те, що у протилежному випадку державним виконавцем буде розпочато виконання рішення суду в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Таким чином, як вірно зазначив місцевий господарський суд, враховуючи, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем 02.08.2016, останній сьомий день строку для самостійного виконання боржником рішення суду сплив 09.08.2016.
Як встановлено господарськими судами, постанова про відкриття виконавчого провадження була отримана боржником 08.08.2016, що підтверджується відповідною відміткою реєстрації вхідної кореспонденції на вказаній постанові.
Також, суди встановили, що боржник направив на адресу стягувача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 26-5217/1.8-16 від 08.08.2016, у якій зазначив про припинення взаємних грошових зобов'язань на суму 17 024,31 грн. Відповідно до письмових пояснень, поданих до суду стягувачем 04.11.2016, вказана заява була отримана останнім 15.08.2016.
10.08.2016, вже після закінчення строку для самостійного виконання рішення, боржник направив на адресу Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м. Києві заяву № 14/2-1532/3 від 10.08.2016 про відкладення провадження виконавчих дій. Надсилання підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком підприємства поштового зв'язку № 9820 від 10.08.2016.
У вказаній заяві боржник просив орган ДВС відкласти виконавчі дії на строк 10 робочих днів на підставі ч. 1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження".
11.08.2016 копія зазначеної заяви була подана божником безпосередньо до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м. Києві, що підтверджується відповідною відміткою реєстрації вхідної кореспонденції на супровідному листі від 11.08.2016 № 14/2-1535/3.
Сервіси для юристів