ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2017 року Справа № 908/1236/13
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Студенець В.І.
розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (далі - Товариство),
на рішення господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.12.2016
зі справи № 908/1236/13
за позовом Товариства
до концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя (далі - Концерн),
про стягнення 111 008 413,30 грн.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", м. Запоріжжя (далі - Підприємство).
Судове засідання проведено за участю представників:
Товариства - Остапенка В.М.,
Концерну - Саржинської О.А.,
Підприємства - не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про стягнення 111 008 413,30 грн., з яких: 99 950 265,33 грн. основного боргу; 8 175 783,70 грн. пені; 322 550,02 грн. "інфляційних втрат"; 2 559 814,24 грн. - 3% річних.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 (суддя Зінченко Н.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.12.2016 (колегія суддів у складі: Татенко В.М. - головуючий, Скакун О.А. і Чернота Л.Ф.): позов задоволено частково; з Концерну стягнуто на користь Товариства 89 704 563,17 грн. основного боргу; 720 450,40 грн. пені; 11 957, 86 грн. "інфляційних втрат"; 2 540 848,07 грн. - 3% річних; 61 661,69 грн. судового збору; припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 5 647 659,17 грн. основного боргу; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; розстрочено виконання рішення суду в частині стягнення з Концерну на користь Товариства 89 704 563,17 грн. основного боргу, 720 450,40 грн. пені, 11 957,86 грн. "інфляційних втрат", 2 540 848,07 грн. - 3% річних, 61 661,69 грн. судового збору на п'ятдесят місяців з листопада 2016 року до 01.01.2021, зі сплатою заборгованості щомісячно рівними частками по 1 860 789,62 грн., а в останньому місяці (грудні 2020 року) - 1 860 789,81 грн.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані судові акти з даної справи в частині зменшення пені та надання розстрочки виконання рішення і прийняти в цих частинах нове рішення, яким стягнути з Концерна на користь Товариства пеню в повному обсязі та відмовити у задоволенні клопотання про надання розстрочки виконання рішення, відшкодувати за рахунок Концерну понесені Товариством судові витрати. Скаргу мотивовано прийняттям судового рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 219, 229, 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 42, 42, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У відзиві на касаційну скаргу Концерн заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про прийняття оскаржуваних судових рішень у відповідності до норм матеріального і процесуального права та про непереконливість відповідних доводів і їх спростування доказами у справі та встановленими в ній обставинами, й просить зазначені судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Від Підприємства відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.
23.09.2011 Підприємством (постачальник) та Концерном (споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №1БО (далі - Договір), відповідно до якого (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до Договору):
- постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором, для виробництва теплової енергії бюджетним установам та організаціям, що утримуються за рахунок бюджету та іншим споживачам, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (пункт 1.1);
- послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору (пункт 2.6);
Сервіси для юристів