Постанова ВГСУ від 21.03.2017 року у справі №5023/10186/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року Справа № 5023/10186/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Ткаченко Н.Г.розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 рокуу справі Господарського суду № 5023/10186/11 Харківської областіза заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4про визнання банкрутомліквідаторЖулінський В.Б.в судовому засіданні взяли участь представники:

ОСОБА_4: ОСОБА_6 (довіреність від 13.10.2015 року),ОСОБА_7:ОСОБА_8 (довіреність від 06.03.2017 року),ТОВ "Компанія "Львівінвестбуд":Ашурова А.Р. (довіреність від 20.01.2017 року).В С Т А Н О В И В :

у провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа №5023/10186/11 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - боржника), порушена ухвалою суду від 09.12.2011 року за заявою боржника за спеціальною процедурою, передбаченою статтями 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду Харківської області від 06.02.2012 року, з врахуванням ухвали про виправлення описки від 13.02.2012 року (залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій), ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Жулінського В.Б.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.12.2012 року визнано вимоги кредиторів банкрута, в тому числі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 22 026 603, 70 грн. з яких 3 809 993, 24 грн. неустойки, які забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2016 року, залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції від 05.09.2016 року та постановою суду касаційної інстанції від 22.11.2016 року, здійснено заміну кредитора боржника - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на кредитора - ТОВ "Компанія "Львівінвестбуд" на загальну суму вимог 21 396 603, 70 грн., в тому числі 3 809 993, 24 грн. неустойки, що забезпечені заставою майна боржника і підлягають включенню до третьої черги реєстру вимог кредиторів; визнано ТОВ "Компанія "Львівінвестбуд" правонаступником ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в частині забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, укладеними з боржником, відповідно до договору іпотеки №011/02/3-1161/1-06 від 29.06.2006 року, договору наступної іпотеки №010-2/07/1-422/1-07 від 10.04.2007 року, договору наступної іпотеки №715/1-07 від 24.10.2007 року, договору іпотеки №715/2-07 від 24.10.2007 року, з урахуванням додаткових договорів, а саме: нерухоме майно, загальною площею 3059,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху №№1-41, загальною площею 27,8 кв.м., №1-1, 1-2, 1-8, 1-16-:-1:21, 1-24, 1-29, загальною площею 201,2 кв.м.; 2-го поверху №2-14а, 2-14б, площею 5,4 кв.м.; 3-го поверху №3-11а, 3-11б площею 5,4 кв.м.; 4-го поверху №4-5, 4-9:-:4-16, 4-11а, 4-11б, площею 317,7 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-:5-16, 5-11а, 5-11б, площею 576,0 кв.м.; 6-го поверху №6-1:-:6-16, 6-11а, 6-11б, площею 576,0 кв. м.; 7-го поверху № 7-1:-:7-16, 7-11а, 7-11б, площею 576,0 кв.м.; 8-го поверху №8-1:-:8-16, 8-10а, 8-10б, площею 572,5 кв.м.; технічного поверху №І-ІХ, загальною площею 201,9 кв.м. в літ. "Ж-8"; визнано ТОВ "Компанія "Львівінвестбуд" правонаступником ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в частині забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, укладеними з боржником, відповідно до договору іпотеки №011/02/3-1161/2-06 від 04.12.2008 року, договору наступної іпотеки №010-2/07/1-422/3-08 від 04.12.2008 року, договору наступної іпотеки №715/4-08 від 04.12.2008 року, а саме: 7/10 частки нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, - виробничий корпус №1 літ. "Г-2", загальною площею 4051,8 кв.м.; зобов'язано ліквідатора врахувати відповідну заміну кредитора згідно з положеннями Закону про банкрутство; зобов'язано ліквідатора окремо внести до реєстру вимог кредиторів відомості про майно, що є предметом забезпечення, а саме: офісне приміщення, загальною площею 3059,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та 7/10 частки нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, - виробничий корпус №1 літ. "Г-2", загальною площею 4051,8 кв.м. (том 18, а.с. 71 - 76, 178 - 186).

30.06.2016 року до місцевого господарського суду надійшла заява ліквідатора банкрута Жулінського В.Б. про витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння, визнання права власності на спірне майно (з урахуванням доповнень від 04.08.2016 року та від 07.10.2016 року), в якій ліквідатор, поряд з вимогами про витребування майна банкрута у ТОВ "Альказар-К" та ТОВ "Одисея 2000", просив витребувати у ОСОБА_7 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 нежитлові приміщення 4-го поверху № 4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м.; 6-го поверху № 6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м., загальною площею 1453,5 кв.м в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно: нежитлові приміщення 4-го поверху № 4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м.; 6-го поверху № 6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м., загальною площею 1453,5 кв.м в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; судові витрати розподілити відповідно до чинного законодавства (вх. №21256 від 30.06.2016 року, №25782 від 04.08.2016 року та №33092 від 07.10.2016 року) (том 20, а.с. 3 - 9, 13 - 21, 97 - 131).

24.10.2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_7 як покупець частини нежитлових приміщень банкрута у АДРЕСА_1 звернулася до місцевого господарського суду з клопотанням про призначення у даній справі судово-економічної експертизи щодо правильності визначення розрахунків за договорами купівлі-продажу ліквідаційної маси з числа активів та пасивів банкрута, проведення якої доручити експертам Харківського НДЕКЦ МВС України та поставити на вирішення експертизи питання, викладені у прохальній частині зазначеного клопотання (вх. №34854) (том 20, а.с. 163 - 166).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.10.2016 року (суддя Міньковський С.В.) у задоволенні письмових клопотань представника ОСОБА_7 ОСОБА_11 щодо укладення мирової угоди, щодо залучення ТОВ "Сепіа Рент" та направлення повідомлення до прокуратури, щодо призначення судово-економічної експертизи відмовлено; заяву ліквідатора Жулінського В.Б. про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності задоволено; витребувано у ОСОБА_7 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 нежитлові приміщення 4-го поверху № 4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м; 6-го поверху №6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м, загальною площею 1453,5 кв.м в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно: нежитлові приміщення 4-го поверху № 4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м; 6-го поверху №6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м, загальною площею 1453,5 кв.м в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (том 20, а.с. 174 - 184).

31.10.2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_7 (далі - скаржниця) як набувач частини нежитлових приміщень банкрута у АДРЕСА_1 (4-го поверху №4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м.; 6-го поверху №6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м. загальною площею 1453,5 кв.м в нежитловій будівлі літ. Ж-8) на підставі договору купівлі-продажу від 29.04.2015 року, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 24.10.2016 року як таку, що винесена з порушенням положень цивільного законодавства щодо захисту права власності шляхом витребування майна від добросовісного набувача, та припинити провадження за заявою ліквідатора Жулінського В.Б. про визнання права власності та витребування у ОСОБА_7 спірного нерухомого майна на користь фізичної особи-підприємця-банкрута (том 20, а.с. 211 - 223).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лакіза В.В., судді: Бородіна Л.І., Плахов О.В.) апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково; ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.10.2016 року скасовано в частині задоволення заяви ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 арбітражного керуючого Жулінського В.Б. про витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння та визнання права власності (вх. №21256 від 30.06.2016 року) та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 арбітражного керуючого Жулінського В.Б. про витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння та визнання права власності відмовлено (том 21, а.с. 65 - 81).

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним судом постановою, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 19.12.2016 року, а ухвалу суду першої інстанції від 24.10.2016 року залишити без змін, обґрунтовуючи порушенням судом апеляційної інстанції положень статей 16, 330, 387, 388, 392, 626, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 174 Господарського кодексу України, статей 1, 30 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, статті 35 господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник зазначив про неповноту дослідження апеляційним судом обставин справи та відсутність спростування висновків суду першої інстанції про вибуття спірного нерухомого майна з володіння власника (боржника) з порушенням законних підстав, так як його було відчужено в ліквідаційній процедурі банкрута на користь ТОВ "Альказар-К" за договором купівлі-продажу майна з аукціону від 20.11.2012 року без проведення покупцем фактичних розрахунків за придбане майно, у зв'язку з чим спірний договір розірвано в судовому порядку, а право власності до набувача не перейшло в законному порядку. Скаржник доводив про те, що апеляційним судом не спростовано висновків суду першої інстанції про укладення правочину з передачі майна до ОСОБА_7, як такого, що вчинений на користь зацікавленої особи, яка діяла недобросовісно укладаючи договір купівлі-продажу спірного майна від 29.04.2015 року в інтересах свого сина ОСОБА_12 (засновника ТОВ "Альказар-К") та свого чоловіка ОСОБА_13 (директора ТОВ "Альказар-К"), яка отримала спірне майно від первісного набувача майна, будучи поінформованою, як член сім'ї зазначених осіб, про відсутність правових підстав для набуття ТОВ "Альказар-К" права власності на майно, оскільки розрахунок за набуте майно ТОВ "Альказар-К" в особі її чоловіка (директора) проведено зазначеною юридичною особою не було, а також була поінформована про розірвання договору купівлі-продажу майна від 20.11.2012 року ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.03.2015 року в даній справі про банкрутство, оскільки зазначена юридична особа залучалась до участі в даній справі про банкрутство. Скаржник аргументував, що такі висновки суду першої інстанції, як підстави для віндикації майна від недобросовісного набувача відповідно до статей 387, 1212 ЦК України, апеляційним судом спростовано не було, внаслідок чого постанову апеляційного суду слід скасувати, а ухвалу суду першої інстанції - залишити в силі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників ОСОБА_4 - ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та ТОВ "Компанія "Львівінвестбуд" - Ашурову А.Р., дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, чинній з 19.01.2013 року) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що 06.02.2012 року боржника визнано банкрутом. Отже, в ході ліквідаційної процедури до боржника повинні застосовуватися положення, які регулюють хід ліквідаційної процедури в редакції Закону про банкрутство до набрання чинності з 19.01.2013 року змін згідно із Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, ліквідатор з дня свого призначення вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Згідно пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції з 19.01.2013 року внесено доповнення до статті 16 ГПК України частиною такого змісту: "справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство", а також доповнено частину 1 статті 12 пунктом 7 про підвідомчість господарським судам справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство. Перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено, однак передбачено винятки щодо спорів, пов'язаних з визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів) за позовом контролюючих органів, визначених Податковим кодексом України.

Такі зміни щодо виключної підсудності певних спорів судам, у провадженні яких перебуває справа про банкрутство, набрали чинності з 19.01.2013 року.

Отже, з 19.01.2013 року майнові спори про витребування майна до ліквідаційної маси та пов'язані з цим вимоги розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство, незалежно від того, що до боржника можуть застосовуватися окремі положення матеріального та процесуального права, визначені Законом про банкрутство в редакції, яка існувала до набрання чинності Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року з 19.01.2013 року та в силу пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень продовжує застосовуватися до окремих боржників.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові №16/047 від 13.04.2016 року у справі №908/4804/14, який, проаналізувавши зміни до статей 16 та 12 ГПК України в системному аналізі з положеннями Закону про банкрутство №2343-ХІІ (у редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року), зазначив про те, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення майнових спорів до боржника є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону №2343-ХІІ, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Висновки Верховного Суду України у Постанові від 13.04.2016 року у справі №908/4804/14 щодо застосування норм процесуального права, відповідно до статті 11128 ГПК України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують положення статей 12, 16 ГПК України.

Встановивши виключну підсудність майнових спорів до боржника з 19.01.2013 року суду, який здійснює розгляд справи про банкрутство, законодавець тим самим розширив повноваження такого суду на предмет можливості визнання недійсними правочинів із цивільно-правових підстав та повернення майна боржнику в порядку статей 387, 388 ЦК України, оскільки особи, права яких порушено такими правочинами, та власник, майно якого відчужено третім особам без його згоди, вже не може захистити свої права шляхом звернення з відповідними вимогами у позовному провадженні.

Статтею 330 ЦК України передбачено, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, відповідно до статей 330, 387 ЦК України, віндикаційний позов може бути пред'явлений тільки тоді, коли відповідач незаконно заволодів річчю внаслідок передачі йому такої речі не позивачем, а іншою особою. Подання такого позову не вимагає визнання недійсними усього ланцюга правочинів, за якими майно потрапило від позивача до відповідача від третіх осіб. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано за його наявності та незалежно від винятків, передбачених для добросовісного набувача частиною 3 статті 388 ЦК України.