Постанова ВГСУ від 21.03.2016 року у справі №922/5811/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року Справа № 922/5811/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Профіт-М"на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 (головуючий суддя Гетьман Р.А., судді Россолов В.В., Тихий П.В.)у справі№ 922/5811/15 Господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Профіт-М"доПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фізична особа ОСОБА_4,провизнання поруки припиненою,

за участю представниківпозивачане з'явились,відповідачане з'явились,третьої особине з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського Харківської області від 08.12.2015 у справі № 922/5811/15 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Профіт-М" про визнання припиненою поруки за договором поруки № П2/11316201000 від 19.03.2008.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Профіт-М" на вказане рішенням суду у даній справі повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу апеляційного господарського суду скасувати та направити справу на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційний судом порушив норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 4-2, п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, ст. 55 Конституції України, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", оскільки обмежив позивача у доступі до правосуддя та унеможливив захист його прав.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились.

Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Харківський апеляційний господарський суд ухвалою від 11.01.2016 повернув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Профіт-М", як підставу повернення визначив те, що заявником не надано доказів сплати судового збору у повному обсязі відповідно до вимог закону України "Про судовий збір", оскільки скаржником мав бути сплачений судовий збір у розмірі 1339,80 грн.

При цьому до матеріалів апеляційної скарги заявником подано платіжне доручення №47582 від 24.12.2015 про сплату судового збору у розмірі 609,00 грн.

За приписами ч. 3 ст. 94 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Порядок і розмір сплати судового збору в Україні встановлено Законом України "Про судовий збір" зі мінами та доповненнями.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в чинній на час подання апеляційної скарги редакції) визначено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється виходячи з 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Станом на час звернення з позовною заявою 27.10.2015 ставкою судового збору (згідно з чинною на той час редакцією закону) за позовну вимогу немайнового характеру визначено 1 розмір мінімальної заробітної плати. Тобто у даній справі розмір судового збору за подання позовної заяви, враховуючи встановлений ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2015, складав 1218,00 грн.

Відповідно, як вірно визначено апеляційним судом, належний розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського Харківської області від 08.12.2015 у справі № 922/5811/15 у даній справі становив 1339,80 грн. (110 відсотків від суми у розмірі 1218,00 грн., що підлягала сплаті при поданні позовної заяви).

Однак заявником сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у меншому розмірі, ніж визначено Законом України "Про судовий збір", що стало підставою для повернення скаржнику поданої апеляційної скарги.

Враховуючи, що відповідачем до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, апеляційний суд правомірно виходив з наявності правових підстав для повернення апеляційної скарги без розгляду з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

При цьому, як зазначено у ч. 4 вказаної статті, повернення апеляційної скарги не позбавляє її заявника права повторного звернення до суду після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Доступ до правосуддя в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Доводи скаржника щодо обмеження апеляційним судом доступу позивача до правосуддя не знайшли підтвердження, з огляду на що такі відхиляються судом касаційної інстанції як безпідставні.

Таким чином, апеляційний господарський суд, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги без розгляду.

Згідно зі ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.