Постанова ВГСУ від 21.03.2016 року у справі №915/890/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року Справа № 915/890/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Кролевець О.А.за участю представників: позивача:Тимчак В.І., дов. від 16.03.2016 №09/05-42відповідача 1:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)відповідача 2:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)третьої особи:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Морська транспортна компанія"на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.07.2015та на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 10.11.2015у справі№ 915/890/15 Господарського суду Миколаївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Енергобанк"до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Морська транспортна компанія", 2.Державної екологічної інспекції в Миколаївській областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській областіпрозвільнення майна з-під арешту

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" (далі за текстом - позивач, банк) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морська транспортна компанія" (далі за текстом - відповідач 1, товариство) та Державної екологічної інспекції України в Миколаївській області (далі за текстом - відповідач 2, інспекція), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області (далі за текстом - третя особа, ВДВС), про зняття арешту з нерухомого майна, а саме: деревообробного цеху, літ.А-3 загальною площею 7801 кв.м.; цеху "Корвет", літ.Б-2 загальною площею 1977,8 кв.м.; цеху № 8, літ. В-5 загальною площею 7079,8 кв.м.; бойлерної, літ. Г загальною площею 129,6 кв.м.; навісу, літ. Е загальною площею 663 кв.м.; складу, літ.Ж загальною площею 196,7 кв.м.; складу, літ. З загальною площею 191,9 кв.м.; складу, літ. К загальною площею 364 кв.м.; трансформаторної, літ. Л загальною площею 43,8 кв.м.; складу, літ.М загальною площею 207,4 кв.м.; їдальні, літ. Н загальною площею 220,9 кв.м.; покриття I; покриття II-VII; дороги XIII-XV, та земельної ділянки загальною площею 4,2716 га (кадастровий номер 4810137200:15:003:0013), розташованого за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, буд. 1б/1, який було накладено постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 27.02.2014.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.07.2015 (суддя Т.В. Гриньова-Новицька), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 (головуючий суддя - В.В. Беляновський, судді - Т.А. Величко, І.Г. Філінюк) позов задоволено повністю, знято арешт з нерухомого майна, накладеного постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 27.02.2014.

Рішення першої та постанова апеляційної інстанцій обґрунтовані, по-перше, обставиною належності нерухомого майна банку, встановленою у рішенні Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2014 у справі №915/1750/13, якій суди, застосувавши приписи ч.3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, надали преюдиційного значення. По-друге приписами статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", статей 33, 37 Закону України "Про іпотеку", статті 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", застосовуючи які суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Не погодившись із рішенням І та постановою апеляційної інстанцій, відповідач 1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 182, 334 Цивільного кодексу України, відповідно до положень яких право власності та інші речові права на нерухомі речі, як і обмеження цих прав, підлягають державній реєстрації та виникають у особи з моменту державної реєстрації таких прав. Товариство наголошує на тому, що позивач не надав доказів реєстрації прав на нерухоме майно, на яке накладено арешт постановою державного виконавця ВДВС, відтак відсутні підстави для задоволення позову з підстав, визначених статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки згадана стаття захищає права власника майна, а не іпотекодержателя. Окрім цього зауважує на тому, що апеляційним судом було порушено приписи статті 79 Господарського процесуального кодексу України в частині зупинення провадження у цій справі до закінчення апеляційного провадження у справі №915/1750/13 та безпідставно залишено без задоволення відповідне клопотання відповідача 1.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в межах виконавчого провадження № 42114062 щодо примусового виконання наказу № 5016/2214/2012(5/88), виданого 26.09.2013 Господарським судом Миколаївської області про стягнення з ТОВ "Морська транспортна компанія" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області збитків, спричинених внаслідок порушення законодавства про охорону й раціональне використання водних ресурсів та забруднення земельних ресурсів в розмірі 3 853 199,18 грн., державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Сазоновим Д.К. 27.02.2014 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ТОВ "Морська транспортна компанія", та заборонено здійснювати відчуження будь - якого майна, яке належить боржнику ТОВ "Морська транспортна компанія".

14.05.2014 ПАТ "Енергобанк" направило відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області заяву № 55/21-174 з проханням зняти арешт з нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель та земельної ділянки, що розташовані за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, будинок 1б/1, право власності на яке рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2014р. у справі № 915/1750/13, що набрало законної сили, визнано за Банком.

У відповідь на це звернення відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області листом від 28.05.2014р. № 021-24/3253 повідомив ПАТ "Енергобанк" про відсутність підстав для зняття арешту з нерухомого майна боржника ТОВ "Морська транспортна компанія" та роз'яснив позивачу право звернення до суду з позовом про визнання права на майно й про звільнення майна з-під арешту відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження".

Предмет позову у даній справі становить вимога про зняття арешту з нерухомого майна, який було накладено постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 27.02.2014.

За приписами частини 1 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як роз'яснено у пункті 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Отже виходячи із змісту зазначеної норми власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, а умовою задоволення матеріально-правових вимог позивача має бути встановлення факту наявності у позивача права власності на спірне майно та безпідставність накладення на нього арешту. До предмета доказування у цій справі відноситься дослідження питання права власності позивача на спірне майно.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2014 у справі № 915/1750/13, що набрало законної сили, за позовом ПАТ Енергобанк до відповідача - ТОВ "Морська транспортна компанія" про звернення стягнення на предмет іпотеки позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ фірма Південна українська компанія за договором про надання кредиту № 29 від 10.07.2008р. заборгованість в сумі 23317604,40 грн., яка включає основну суму боргу 15082592,27 грн., прострочену заборгованість за відсотками 7134645,75 грн., пеню за прострочення сплати процентів 342 930,99 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту 757 435,39 грн.; з ТОВ ВКО "Концерн "Металіст" за договором про надання кредиту № 18 від 30.10.2007р. заборгованість в сумі 15 474777,44 грн. яка включає основну суму боргу 15436068,49 грн., прострочену заборгованість за відсотками 38 708,95 грн.; з ТОВ "Аскон Інформ" за договором кредитної лінії № 4 від 29.12.2010р. заборгованість в сумі 22819389,08 грн., яка включає основну суму боргу 14722580,00 грн., прострочену заборгованість за відсотками 7617372,32 грн. пеню за прострочення сплати процентів 184 723,38 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту 294 713,38 грн. на користь ПАТ Енергобанк шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (згідно з договором іпотеки від 30.12.2010р. укладеним між ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" та ТОВ "Морська транспортна компанія", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 2971), а саме:

- деревообробний цех, літ.А-3 загальною площею 7801,0 кв.м.; цех "Корвет", літ.Б-2 загальною площею 1977,8 кв.м.; цех №8, літ.В-5 загальною площею 7079,8 кв.м.; бойлерна, літ.Г загальною площею 129,6 кв.м.; навіс, літ.Е загальною площею 663,0 кв.м; склад, літ.Ж загальною площею 196,7 кв.м.; склад, літ.З загальною площею 191,9 кв.м.; склад, літ.К загальною площею 364,0 кв.м.; трансформаторна, літ.Л загальною площею 43,8 кв.м.; склад, літ.М загальною площею 207,4 кв.м.; їдальня, літ.Н загальною площею 220,9 кв.м.; покриття I; покриття II-VII; дорога ХII I-XV, які знаходяться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, будинок 1б/1 та належать ТОВ "Морська транспортна компанія" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 28.10.2010р. на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради від 22.10.2010 за № 1363 та зареєстрованого в КП "Миколаївське МБТІ" в реєстраційній книзі № 40 за номером запису 4457, реєстраційний №31901585, вартістю 23 694 430,00 грн.;

- земельну ділянку загальною площею 42 716 кв.м. (кадастровий номер 4810137200:15:003:0013), яка знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, будинок 1б/1 та належить ТОВ "Морська транспортна компанія" на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 608113, виданого Миколаївським міським управлінням земельних ресурсів 06.12.2010 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.08.2010р., зареєстрованого в реєстрі за №738, рішення виконкому Миколаївської міської ради від 22 жовтня 2010р. №1370 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №021050000021 від 09.12.2010р., вартістю 37960943,00 грн., шляхом визнання за ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" права власності на зазначений предмет іпотеки.

В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок судів попередніх інстанцій про те, право власності позивача на майно, що знаходиться під арештом, підтверджується рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2014 у справі № 915/1750/13, яке набрало законної сили.

За приписами частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач 1 посилається на апеляційне оскарження згаданого рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2014, що виключає застосування статті 35 Господарського процесуального кодексу України до фактів, встановлених згаданим рішенням у справі № 915/1750/13.

Водночас судами враховано роз'яснення, викладені у пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", зокрема щодо моменту набрання рішенням господарського суду законної сили. Так якщо апеляційну скаргу на судове рішення не подано у строк, передбачений частиною 1 статті 93 Господарського процесуального кодексу України, відповідне рішення вважається таким, що набрало законної сили.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено апеляційним судом, Товариству з обмеженою відповідальністю Аскон Інформ" було відновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2014 у справі № 915/1750/13 ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2015, тобто вже після спливу строку, встановленого статтею 93 Господарського процесуального кодексу на апеляційне оскарження рішення.

Відтак колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що відновлення строку на апеляційне оскарження та прийняття апеляційної скарги до провадження не змінює процесуальний статус рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2014 у справі № 915/1750/13. На момент розгляду спору у справі №915/890/15 згадане рішення є чинним та, з врахуванням ч. 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, підтверджує право власності позивача на нерухоме майно.

Згідно приписів статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги стягувача - заставодержателя (іпотекодержателя) є пріоритетними перед іншими кредиторами боржника.

Така ж норма міститься у ч.ч. 6, 7 статті 3 Закону України "Про іпотеку", якою визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.