Постанова ВГСУ від 21.03.2016 року у справі №904/8020/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року Справа № 904/8020/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Холлеман Україна" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 р. (судді: Парусніков Ю.Б., Білецька Л.М., Верхогляд Т.А. ) у справі№ 904/8020/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Холлеман Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Магнат"простягнення заборгованості за участю представників: від позивачане з'явились від відповідачане з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2015 р. у справі №904/8020/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Холлеман Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Магнат" задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 20 467 грн. 00 коп. основного боргу, 235 грн. 51 коп. пені, 117 грн. 76 коп. 30% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 р. у справі №904/8020/15 вказане рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова господарського суду апеляційної інстанції, зокрема, мотивована тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту надання відповідачу відповідних послуг на підставі договору №0502/2 від 05.02.2015 р., що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для стягнення з останнього заборгованості з оплати даних послуги та штрафних санкцій.

Не погодившись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Холлеман Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Так, на думку скаржника, саме відповідач ухилився від закріпленого в п. 2.15 договору обов'язку впродовж десяти календарних днів з дня одержання акту виконаних робіт розглянути його, підписати та направити виконавцю або скласти та надати виконавцю мотивовану відмову від прийняття послуг.

Зважаючи на це, позивач вважає, що у відповідача виник обов'язок оплати наданих йому послуг, однак останній своєчасно його не виконав.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.03.2016 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Холлеман Україна" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 21.03.2016 р.

У судове засідання 21.03.2016 р. представники сторін не з,явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників сторін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, 05.02.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Холлеман Україна" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Магнат" (замовник) укладено договір про надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту автотранспортних засобів та складових частин №0502/2.

Відповідно до п. 2.5 вказаного договору, послуги надаються відповідно до ремонтного замовлення, наряду-замовлення та акту виконаних робіт, які підписуються представниками сторін і є невід'ємною частиною цього договору. В нарядах-замовленнях та актах виконаних послуг зазначається перелік виконаних робіт та їх вартість, перелік та вартість використаних запасних частин та допоміжних матеріалів, перелік деталей та матеріалів, наданих для надання послуг замовником,а також термін надання послуг.

Згідно з п.п. 2.15, 2.16 договору №0502/2 від 05.02.2015 р., після фактичного виконання послуг за цим договором та на підставі наряду-замовлення виконавець надає замовнику або його уповноваженому представнику акт виконаних робіт, а замовник зобов'язаний впродовж десяти календарних днів з дня його одержання розглянути його, підписати та направити виконавцю або скласти та надати виконавцю мотивовану відмову від прийняття послуг. У випадку не направлення виконавцю підписаного акту виконаних робіт та/або не направлення мотивованої відмови у строк, зазначений в п. 2.15. договору, послуги, надані замовнику вважаються наданими належним чином, в повному обсязі, своєчасно і прийняті замовником без заперечень та зауважень.

Предметом позову, що розглядається в межах даної судової справи є вимога позивача до відповідача про стягнення боргу за надані за договором №0502/2 від 05.02.2015 р. та неоплачені послуги.

Крім того, позивач вказує на обов'язок відповідача сплатити пеню, штраф, інфляційні втрати, 30% річних та збитки у вигляді вартості юридичної допомоги.

В ст. 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.