ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2017 року Справа № 915/775/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Малетича М.М.,
суддів: Самусенко С.С.,
Плюшка І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 року у справі №915/775/16 господарського суду Миколаївської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" до Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський домобудівельний комбінат" про стягнення 1324217,71 грн.,
за участю представників:
Позивача: Костюк К.О., дов. № 419/16 від 07.07.2016 року,
Відповідача: не з'явився.
В с т а н о в и в :
Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", Позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський домобудівельний комбінат" (далі - ТДВ "Миколаївський домобудівельний комбінат", Відповідач) про стягнення 1324217,71 грн., з яких: 959278,52 грн. заборгованості по процентам, 157414,70 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту і 207524,49 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, за кредитним договором № 010/01-04/09-626 від 25.09.2009 року.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.10.2016 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 року, у задоволенні позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", у поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 526, 629, 1048 Цивільного кодексу України, просить скасувати судові рішення у справі та прийняти нове рішення, яким позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 25.09.2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Райфайзен Банк Аваль" (Кредитор), правонаступником якого є ПАТ "Райфайзен Банк Аваль", і Відкритим акціонерним товариством "Миколаївський домобудівельний комбінат" (Позичальник), правонаступником якого є ТДВ "Миколаївський домобудівельний комбінат", було укладено Кредитний договір № 010/01-04/09-626 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого (п.п. 1.1., 1.1.2., 1.1.4.) Кредитор з 25.09.2009 року надає Позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 3916500,78 грн. строком до 20.02.2017 року зі сплатою 22% річних для рефінансування поточної заборгованості за кредитом ПП "Респект", отриманим у Кредитора згідно умов Кредитного договору № 012/01-04/07-128 від 20.02.2007 року, цільовим використанням якого було придбання нерухомого майна.
Згідно п.п. 1.2., 1.2.1. та 2.1. Кредитного договору, сторони домовились, що за користування кредитом Позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки, розмір якої може змінюватись на умовах цього договору. На дату укладання цього договору розмір процентної ставки складає 22% річних. Протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі, визначеному п. 1.2.1. договору.
Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору Позичальник здійснює погашення нарахованих процентів щомісячними платежами. Погашення частини кредиту здійснюється у розмірах та строках, які визначаються графіком зменшення кредитного ліміту (Додаток № 1 до цього договору). При цьому Позичальник та Кредитор домовились, про наступний порядок зменшення ліміту кредитування: рівними частинами протягом останніх трьох місяців до закінчення строку договору, розміри та строки сплати яких визначаються графіком зменшення кредитного ліміту (Додаток № 1 до цього договору). Проценти за користування кредитом Позичальник сплачує щомісяця не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту: в першому календарному місяці користування кредитом - за період з дня видачі кредиту по день, що передує передостанньому робочому дню місяця; в наступних календарних місяцях - з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує передостанньому робочому дню поточного місяця; в останній календарний місяць користування кредитом - з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту.
Умовами Кредитного договору сторони встановили (п.п. 7.1., 7.2.), зокрема, що у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим договором Кредитор має право припинити видачу кредитних коштів та вимагати дострокового погашення кредиту Позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх та сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, простроченні проценти), пеню та штрафи та інші платежі відповідно до цього договору. Зокрема, Кредитор вправі пред'являти Позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту у випадку прострочення Позичальником більш ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менш ніж на 30 календарних днів, але більше трьох разів протягом останніх дванадцяти місяців.
При цьому, в п. 13.4. Кредитного договору сторони також встановили, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання Позичальником простроченого зобов'язання включно. Сплата пені не звільняє Позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.
В подальшому, сторони внесли зміни та доповнення до Кредитного договору, зокрема, Додатковою угодою № 010/01-04/09-626/2 від 28.02.2011 року встановили на строк з 01.02.2011 року по 31.07.2011 року пільгову процентну ставку у розмірі 18% річних, а Додатковою угодою № 010/01-04/09-626/3 від 30.09.2011 року погодили кредитні канікули на період з 30.09.2011 року по 10.02.2012 року та новий графік щомісячних платежів зменшення кредитного ліміту з кінцевим терміном погашення - 20.02.2017 року.
Разом з тим, у зв'язку з порушенням Позичальником взятих на себе зобов'язань, Банк у січні 2014 року звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення 2522817,60 грн. заборгованості за кредитним договором № 010/01-04/09-626 від 25.09.2009 року, у тому числі: 2399911,18 грн. залишку кредитних коштів, 88591,07 грн. відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами, 24459,71 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту і 9855,81 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.05.2014 року у справі № 915/42/14 вказаний позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" було задоволено повністю.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року у справі № 915/42/14 рішення господарського суду Миколаївської області від 12.05.2014 року було доповнено пунктом про розстрочку виконання цього рішення в частині стягнення грошових коштів в загальній сумі 2522817,60 грн. рівними частками по 105117,40 грн. щомісячно, не пізніше 25 числа кожного місяця, починаючи з вересня 2014 року на два роки, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
При цьому, судами також встановлено, що станом на час розгляду даної справи, рішення господарського суду Миколаївської області від 12.05.2014 року у справі № 915/42/14 виконано в повному обсязі, що підтвердили у своїх поясненнях представники сторін.
Разом з тим, посилаючись на ст.ст. 526, 549, 611 Цивільного кодексу України та умови Кредитного договору, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у липні 2016 року знову звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ТДВ "Миколаївський домобудівельний комбінат" 1324217,71 грн. заборгованості за кредитним договором № 010/01-04/09-626 від 25.09.2009 року, з яких: 959278,52 грн. - заборгованість по процентам, 157414,70 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту і 207524,49 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків, нарахованих за період з 10.01.2014 року по 21.06.2016 року.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення ст.ст. 526, 626, 1048, 1050 1054, 10561 Цивільного кодексу України, 175, 179 Господарського кодексу України, та судове рішення у справі № 915/42/14, яким з ТДВ "Миколаївський домобудівельний комбінат" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" було уже було стягнуто повністю заборгованість за кредитним договором №010/01-04/09-626 від 25.09.2009 року у розмірі 1324217,71 грн., яка включала в себе, як суму залишку основного боргу по кредиту, так і відсотків за користування кредитом та пеню, та свідчить, фактично, про відмову Банку від порядку погашення заборгованості, встановленого сторонами у Кредитному договорі та додаткових угодах до нього, у зв'язку з чим, дійшли висновку про необґрунтованість нарахування Позивачем процентів за користування кредитом та пені, та про відсутність правових підстав для задоволення даного позову, відмовивши у його задоволенні.
На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки суду апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про залишення без змін рішення суду першої інстанції, а тому підстав для зміни чи скасування його постанови, не вбачається.
Сервіси для юристів