Постанова ВГСУ від 21.01.2026 року у справі №734/4826/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року

м. Київ

справа № 734/4826/24

провадження № 51-3641 км 25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 14 серпня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270350000308 від 09 серпня 2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Козелець Чернігівського району Чернігівської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексуУкраїни (далі - КК України).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 березня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років; за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат і речових доказів.

Відповідно до обставин, детально викладених у вироку суду, ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 23:20 08 серпня 2024 року, маючи умисел на заподіяння смерті ОСОБА_8 шляхом підпалу автомобіля «Mersedes Vito», у якому перебував потерпілий, що належить останньому, взявши з собою не менше трьох пляшок з легкозаймистою сумішшю, вирушив велосипедом до ділянки автодороги Т 2535 сполученням «Козелець - Остер - Карпилівка - Сорокашичі», що розташована на виїзді з смт. Козелець, де, дочекавшись проїзду потерпілого ОСОБА_8 на вказаному автомобілі, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, запалив дві пляшки із легкозаймистою речовиною та здійснив кидання у бік автомобіля потерпілого, однак не влучив у транспортний засіб, оскільки потерпілий почав рух автомобілем у зворотньому напрямку, а пляшки з легкозаймистою сумішшю впали поруч з автомобілем та загорілись.

Побачивши, що потерпілий почав рух у зворотному напрямку в бік м. Остер, покидаючи місце події, ОСОБА_7 , з метою доведення кримінального правопорушення до кінця, сів на велосипед та почав переслідувати автомобіль під керуванням ОСОБА_8 , та через деякий час, наздогнавши останнього, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підпалив пляшку із легкозаймистою речовиною та кинув її у бік автомобіля, у якому знаходився потерпілий, однак не влучив у транспортний засіб, оскільки останній почав рух автомобілем у зворотньому напрямку, а пляшка з легкозаймистою сумішшю впала неподалік автомобіля та загорілась.

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 14 серпня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 березня 2025 року стосовно ОСОБА_7 - без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, просить вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що висновок апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні замаху на вбивство ґрунтується на припущеннях, адже переконливих доказів, що останній діяв з прямим умислом на вбивство стороною обвинувачення не надано. Зауважує, що дії ОСОБА_7 не були направлені на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_8 , а його умисел дій неконкретизований. Вказує, що ОСОБА_7 в момент вчинення інкримінованого йому правопорушення не мав при собі предметів, які б з достатньою ймовірністю могли спричинити смерть потерпілого. Наголошує, що кримінальне провадження в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України підлягало закриттю за відсутністю в діях обвинуваченого складу цього кримінального правопорушення. Окремо звертає увагу на позитивні характеризуючі дані ОСОБА_7 та на відсутність цивільного позову. Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає приписам статей 94, 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Письмових заперечень від інших учасників кримінального провадження на касаційну скаргу сторони захисту до Верховного Суду не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги, просила ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Захисник підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду.

Мотиви Суду