ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2026 року
м. Київ
справа № 333/11141/23
провадження № 51-4038 км 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 липня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022221130001990, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2025 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 355 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 19 жовтня 2023 року до 22 листопада 2023 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді застави в розмірі 214 720 грн ухвалено після набрання вироком законної сили скасувати, а вказані грошові кошти повернути за належністю заставодавцю ОСОБА_8 .
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 17 липня 2025 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим в тому, що він 17 жовтня 2023 року, приблизно о 20 год 40 хв., маючи прямий умисел на примушування до виконання цивільно-правового зобов`язання, поєднане із погрозою насильства над потерпілим, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, за відсутності ознак вимагання, на прохання свого знайомого ОСОБА_9 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , підійшов ззаду до ОСОБА_10 та схопив його лівою рукою за шию. В цей же час, утримуючи потерпілого за шию, ОСОБА_7 правою рукою дістав з кишені своєї куртки предмет, схожий на пістолет, який ОСОБА_10 розцінив як справжній, та наставив до лівої скрині останнього. Далі, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_7 почав висловлювати вимогу потерпілому щодо передачі йому грошових коштів у розмірі 1 000 грн, які він мав передати за реалізацію мобільних телефонів, переданих ОСОБА_9 . При цьому, утримуючи предмет схожий на пістолет у правій руці, ОСОБА_7 з метою подолати волю ОСОБА_10 до супротиву зробив постріл у гору, оскільки останній не визнав наявність цивільно-правового зобов`язання, та примусити його виконати вказане зобов`язання й передати 1 000 грн. Після чого ОСОБА_7 погодився на пропозицію потерпілого забрати його мобільний телефон в якості завдатку, поки ОСОБА_10 не винесе гроші з дому та не виконає зобов`язання щодо сплати коштів за реалізацію шести мобільних телефонів, переданих останньому на реалізацію ОСОБА_9 . В подальшому ОСОБА_7 , взявши мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 8», об`ємом пам`яті 3/32 ГБ, у корпусі синього кольору, ІМЕІ (1) НОМЕР_1 , ІМЕІ (2) НОМЕР_2 , вартістю
1 966,67 грн, в якому знаходилась сім-карта оператору мобільного зв`язку «Водафон» з абонентським номером НОМЕР_3 , яка майнової цінності для потерпілого не представляє, повідомив, що він буде чекати на ОСОБА_10 через декілька будинків та пішов з місця події з мобільним телефоном.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що судом надано неправильну правову оцінку обставинам кримінального провадження та безпідставно кваліфіковано дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 355 КК України, оскільки дії останнього були направлені на заволодіння чужим майном (мобільним телефоном потерпілого) шляхом розбійного нападу.
Зокрема, апеляційним судом не враховано, щоза змістом диспозиції ч. 1 ст. 355 КК України примушування складають дві взаємопов`язані дії, зокрема, вимога виконати цивільно-правове зобов`язання та погроза пошкодити чи знищити майно. Однак, суд апеляційної інстанції не перевірив цих фактів та не надав їм оцінки у контексті того, чи вчиняв засуджений ці взаємопов`язані дії та чи взагалі існувало цивільно-правове зобов`язання між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , з огляду на сукупність доказів наданих стороною обвинувачення.
Сервіси для юристів