Постанова ВГСУ від 21.01.2015 року у справі №47/279

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року Справа № 47/279

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПрокопанич Г.К.,суддів :Алєєвої І.В., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 р.та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 01.10.2014 р.у справі№ 47/279 господарського суду міста Києваза позовом Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (надалі - ПрАТ "МТС Україна")доВідкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (надалі - ВАТ "НАСК "Оранта")третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Лугана-Сервіс" (надалі - ТОВ "Лугана-Сервіс")простягнення 10 000 000 грн.за участю представників: від позивача- Лиштва Ю.В., дов. № 0453/14 від 03.11.2014 р.від відповідача- Кучма О.Л., дов. № 08-03-29/85-14 від 04.03.2014 р.від третьої особи- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У березні 2010 року ПрАТ "МТС Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ "НАСК "Оранта", третя особа без самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Лугана-Сервіс", про стягнення страхової суми в розмірі 10 000 000 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2014 р. (головуючий суддя Балац С.В., судді: Мудрий С.М., Удалова О.Г.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ВАТ "НАСК "Оранта" на користь ПрАТ "МТС Україна" страхове відшкодування в сумі 10 000 000 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 р. (головуючий суддя Шевченко Е.О., судді: Синиця О.Ф., Зеленін В.О.) апеляційну скаргу ВАТ "НАСК "Оранта" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ВАТ "НАСК "Оранта" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмови в задоволенні позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

До початку судового засідання, від позивача надійшов відзив, в якому просив суд касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а прийняті у справі рішення та постанову залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.02.2008 р. між ПрАТ "МТС Україна" (продавець) та ТОВ "Лугана-Сервіс" (покупець) укладено Договір № 27, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти, оплатити та реалізувати кінцевому споживачеві на території м. Київ та Київської області стартові пакети МТС, стартові пакети ДЖИНС, стартові пакети та ваучери ЕКОТЕЛ та єдині ваучери.

З метою захисту майнових інтересів, які пов'язані з обов'язком ТОВ "Лугана-Сервіс" відшкодувати ПрАТ "МТС Україна" пряму шкоду у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань за Договором № 27, між ВАТ "НАСК "Оранта" (страховик), ТОВ "Лугана-Сервіс" (страхувальник) та ПрАТ "МТС Україна" (вигодонабувач) укладено Договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № 2990493000809 від 30.03.2009 р. (надалі - Договір добровільного страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з його обов'язком відповідно до законодавства України відшкодувати третім особам пряму шкоду, за ненавмисне заподіяння якої несе відповідальність страхувальник. Застрахованою вважається цивільно-правова відповідальність страхувальника, пов'язана із виконанням нею застрахованої діяльності. Застрахованою діяльністю за цим Договором є виконання (повністю або частково) договірних зобов'язань страхувальника (тільки в межах положень, що стосуються своєчасно сплати страхувальником платежів його контрагенту - вигодонабувачеві, відповідно до укладеного між ними Договору № 27 від 01.02.2009 р.

Згідно з п. 2.1. Договору добровільного страхування страховим випадком за цим Договором є ризик невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань за Договором № 27, і, як наслідок, завдання матеріальних збитків вигодонабувачу внаслідок: банкрутства страхувальника, яке підтверджене таким, що вступило в законну силу рішенням господарського суду про визнання страхувальника банкрутом; неплатоспроможності страхувальника.

Відповідно до п. 2.2. Договору добровільного страхування страховий випадок вважається таким, що настав, якщо страхувальник не сплатив чи не виконав зобов'язання після останнього дня строку, визначеного в Договорі № 27, більш ніж 30 календарних днів.

Пунктом 2.3. Договору добровільного страхування передбачено, що страховик звільняється від виплати страхового відшкодування при настанні страхових випадків внаслідок: ядерного вибуху, впливу радіації або радіоактивного забруднення; громадянської війни, народних заворушень різного роду та страйків всякого роду військових дій або військових заходів та їх наслідків, повстань, заколотів, масових безпорядків та страйків; конфіскації, націоналізації та інших подібних заходів політичного характеру, здійснених за наказом військової або цивільної влади та політичних організацій; невиконання або неналежного виконання страхувальником своїх обов'язків перед вигодонабувачем, крім випадків, зазначених в п. 2.1.1., 2.1.2. цього Договору; неприйняття або повернення страхувальником товарів, робіт, послуг чи грошових коштів вигодонабувачеві в порядку, установленому Договором № 27 та законодавством.

У відповідності до п. 2.4. Договору добровільного страхування страхування не поширюється на курсову різницю, неустойки, відсотки за прострочення, штрафи та інші непрямі витрати.

Відповідно до п. 2.5. Договору добровільного страхування не відшкодовуються збитки вигодонабувача, які мали місце після закінчення строку дії цього Договору та збитки, які мали місце до набуття чинності цього Договору.

У пункті 2.6. Договору добровільного страхування визначено, що страховик не покриває своїм захистом: збитки, що стали наслідком будь-яких помилок у розрахунках між страхувальником та вигодонабувачем за Договором № 27; збитки, що є наслідком прихованого банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; неустойку, штрафи, пеню, інфляційну різницю, судові та інші непрямі витрати; збитки, що виникли внаслідок внесення змін до Договору № 27 без попередження страховика та такі, що можуть вплинути на розмір страхового ризику, в тому числі щодо його дострокового припинення або вимоги дострокового виконання зобов'язань з Договором № 27, навіть якщо є можливість виконання такої вимоги; неотримання грошових коштів внаслідок банкрутства банка або ліквідації банківської установи, через яку проводились платежі згідно з умовами Договору № 27; неодержані доходи (упущену вигоду), моральну шкоду вигодонабувача; навмисних дій страхувальника, порушення страхувальником законодавства України; збитки, що виникли у вигодонабувача до укладання цього Договору, а також збитки за поставками товару від вигодонабувача страхувальнику, що бути оформлені та здійснені до моменту укладання цього Договору; існуюча на момент укладання цього Договору заборгованість страхувальника перед вигодонабувачем.

Згідно з п. 3.1. Договору добровільного страхування страхова сума за цим Договором є граничною сумою щодо сплати страховиком страхових відшкодувань. Страхова сума за цим Договором становить 10 000 000 грн.

Пунктами 3.2. та 3.3. Договору добровільного страхування передбачено, що страховий тариф становить 15,32 % від страхової суми, встановленої пунктом 3.1. Договору. Загальний страховий платіж становить 1 532 000 грн.

Відповідно до п. 3.4. Договору добровільного страхування загальний страховий платіж, встановлений пунктом 3.3. Договору, сплачується трьома частинами: перша частина - сплачується до 08.04.2009 р. у розмірі 532 000 грн., друга частина сплачується до 15.04.2009 р. у розмірі 500 000 грн., третя частина сплачується до 22.04.2009 р. у розмірі 500 000 грн.

У відповідності з п. 3.5. Договору добровільного страхування франшиза є безумовною і вираховується при настанні кожного (одного) страхового випадку із суми страхового відшкодування та становить нуль відсотків від страхової суми, встановленої пунктом 3.1. Договору.

Стаття 4 Договору добровільного страхування встановлює, що дія Договору починається в 00 годин 00 хвилин 03.04.2009 р. та закінчується о 24 години 00 хвилин 02.04.2010 р. В будь-якому випадку Договір набуває чинності з моменту зарахування загального страхового платежу, передбаченого пунктом 3.3. Договору на розрахунковий рахунок страховика. Відповідальність страховика закінчується при виконання страхувальником своїх зобов'язань в повному обсязі перед вигодонабувачем за Договором № 27, але не пізніше строку дії Договору. Несплата страхового платежу або неповна сплата, а також сплата після обумовленого в Договорі строку тягне за собою нечинність цього Договору страхування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Договір добровільного страхування вступив в силу 03.04.2009 р., з огляду на те, що страховий платіж надійшов на поточний рахунок відповідача у повному обсязі згідно з платіжними дорученнями № 756 від 03.04.2009 р., № 757 від 03.04.2009 р., № 758 від 03.04.2009 р.

Також, судами встановлено, що на виконання умов Договору № 27 позивач поставив третій особі, а третя особа прийняла продукцію МТС на загальну суму 15 740 099,19 грн., що підтверджується відповідними накладними та рахунками-фактурами, наявними в матеріалах справи.

Водночас, за отриманий товар третя особа мала розрахуватися з позивачем у наступні граничні терміни відповідно: за накладними від 08.09.2009 р. до 08.10.2009 р. включно, за накладними від 29.09.2009 р. до 29.10.2009 р. включно, за накладними від 30.09.2009 р. до 30.10.2009 р. включно.

Однак, як з'ясовано місцевим та апеляційним господарськими судами, матеріалами справи не підтверджено належного виконання третьою особою обов'язку щодо сплати поставленого позивачем товару згідно Договору № 27.