ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2014 року Справа № 922/3002/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівДемидової А.М. Воліка І.М. Кролевець О.А. (доповідач у справі)розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"на рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 р. у справі № 922/3002/13 господарського суду Харківської областіза позовомКомунального підприємства "Харківські теплові мережі"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 34 474,51 грн.за участю представників:
позивача: Танчак Н.В.
відповідача: ОСОБА_4
в с т а н о в и в :
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (надалі - "КП "Харківські теплові мережі") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі - "ФОП ОСОБА_4") про стягнення 34 474,51 грн., що складаються з вартості безпідставно спожитої відповідачем за період з жовтня 2008 року по грудень 2011 року енергії в сумі 19 159,83 грн. та заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором за період з січня 2012 року по квітень 2013 року в сумі 13 314,68 грн. Позовні вимоги обґрунтовані нормами статей 525, 526, 530, 1212, 1213 ЦК України.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.09.2013 р. (суддя Буракова А.М.) стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь КП "Харківські теплові мережі" заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань в сумі 13 314,68 грн. за період з січня 2012 року по квітень 2013 року (включно) та судовий збір в сумі 705,41 грн.; в частині стягнення заборгованості в сумі 19 159,83 грн., як безпідставно спожитої теплової енергії, провадження у справі припинено з посиланням на норми п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 р. (судді Камишева Л.М., Івакіна В.О., Шепітько І.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, КП "Харківські теплові мережі" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 р. в частині припинення провадження у справі про стягнення 19 159,83 грн. у зв'язку з неправильним застосуванням судами норм процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.11.2004 р. між КП "Харківські теплові мережі" (енергопостачальна організація) та Суб'єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 (споживач) було укладено Тимчасовий договір № 10447 про постачання теплової енергії (надалі - "Договір"), за умовами якого енергопостачальна організація зобов'язалась постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.
Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться, згідно з п. 6.1 Договору, виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.
Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в Додатку № 1 до Договору кількості теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду (п. 6.3 Договору).
При укладенні Додатку № 1 від 01.11.2004 р. до Договору сторони дійшли згоди, що постачання теплової енергії здійснюється по особистому рахунку НОМЕР_1 у нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3.
Поряд з цим, судами з'ясовано, що рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова у справі № 2-7958/2008 рік за ОСОБА_4 визнано право власності на нежитлові приміщення літ. 3-1 підвал загальною площею 16 кв.м., літ 3-2, 3-3, 3-4, 3-5, 3-6, 3-7, 3-8, 3-9, 3-10 загальною площею 99,6 кв.м., а всього площею 115,6 кв.м. АДРЕСА_1.
В подальшому, 01.01.2012 р., між КП "Харківські теплові мережі" (енергопостачальна організація) та Суб'єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 (споживач) укладено Додаток № 1 до Договору, згідно з яким постачання теплової енергії здійснюється за особовим рахунком № 17300-3360-10 у нежитлове приміщення загальною площею 97,70 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
З огляду на дане, судами встановлено, що починаючи з 01.01.2012 р. позивачем здійснювалось теплопостачання за двома адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 34 474,51 грн., з яких: 19 159,83 грн. - вартість безпідставно спожитої відповідачем енергії в приміщенні АДРЕСА_1 за період з жовтня 2008 року по грудень 2011 року; 13 314,68 грн. - заборгованість відповідача у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Договором за період з січня 2012 року по квітень 2013 року.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 13 314,68 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Надіслані позивачем вимоги про сплату заборгованості з оплати теплової енергії залишені відповідачем без задоволення.
Враховуючи дане, а також наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про неналежне виконання ФОП ОСОБА_4 своїх зобов'язань за Договором, наявність заборгованості перед КП "Харківські теплові мережі" за період з січня 2012 року по квітень 2013 року в сумі 13 314,68 грн., яку правомірно задоволено до стягнення.
Що стосується припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_4 вартості безпідставно спожитої відповідачем енергії в приміщенні АДРЕСА_1 за період з жовтня 2008 року по грудень 2011 року в сумі 19 159,83 грн., касаційна інстанція зазначає наступне.
Так, підставою для припинення провадження у вказаній частині став той факт, що рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова право власності на нежитлові приміщення АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_4 як за фізичною особою, а не як за суб'єктом господарювання, тому, за змістом статей 1, 21 ГПК України, спір у справі в цій частині не підвідомчий господарському суду.
Сервіси для юристів