ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2014 року Справа № 910/5164/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників: позивача-ОСОБА_4, ОСОБА_5,відповідача прокуратури-ОСОБА_6, -ОСОБА_7,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_8на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.10.2013у справі№910/5164/13 фізичної особи-підприємця ОСОБА_8за позовом першого заступника прокурора Дніпровського району м.Києва в інтересах держави в особі Управління освіти Дніпровської районної в м.Києві державної адміністраціїдофізичної особи-підприємця ОСОБА_8про виселення із займаних приміщень та стягнення 291652,06 грн. заборгованості з орендної плати, 91535,35 грн. в рахунок відшкодування вартості комунальних послуг та податку на землю ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 04.06.2013 (суддя Якименко М.М.) позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 (судді: Гаврилюк О.М., Іоннікова І.А., Коротун О.М.) рішення змінено шляхом відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 33532,11 грн. в рахунок відшкодування податку на землю.
Постанова мотивована відсутністю у договорі оренди від 14.07.2004 №92 та договорі про надання комунальних послуг від 14.07.2004 №93 умов щодо покладання на орендаря обов'язку відшкодувати позивачу податок на землю.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_8 в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.512,517,613,764 ЦК України, ст.284 ГК України, ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.105 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає недоведеними обставини правонаступництва позивача стосовно цивільних прав та обов'язків орендодавця за договором оренди від 14.07.2004 №92, оскільки в п.40 рішення Київської міської ради від 30.12.2010 №573/5385 йдеться про правонаступництво позивача виключно за бюджетними зобов'язаннями. На думку заявника, договір оренди не припинився 21.12.2005р. з причин його неодноразової пролонгації, обумовленої відсутністю надсилання орендодавцем на адресу відповідача повідомлень про закінчення строку дії договору з вимогами про звільнення займаного приміщення, а тому, з урахуванням останньої пролонгації після 14.03.2013р., вважає кінцевим строком оренди 03.01.2015р. Крім того, відповідач вказує на невчинення позивачем передбачених договором дій щодо виставлення орендарю платіжних вимог та платіжних вимог-доручень на сплату орендної плати і комунальних послуг, до вчинення яких відповідач не міг виконати свій обов'язок по їх оплаті, тобто має місце прострочення кредитора, що виключає відповідальність орендаря за відсутності його вини.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Змінюючи рішення суду першої інстанції шляхом відмови у відшкодуванні 33532,11 грн. податку на землю, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
14.07.2004р. між Управлінням освіти Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (орендар) укладено договір оренди об'єктів нерухомого майна №92, за умовами якого орендодавець згідно розпорядження Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації від 14.07.2004 №885 надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 358,78кв.м.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно з п.п.3.1,3.3,3.5,3.8,5.13 договору від 14.07.2004 №92 орендна плата за користування об'єктом оренди визначається на підставі рішення Дніпровської районної Ради депутатів м.Києва від 21.02.2001 №182 "Про затвердження Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном районної комунальної власності". Орендна плата сплачується згідно розрахунку, викладеному в додатку №2, і перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця з урахуванням індексу інфляції і ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Орендна плата з урахуванням індексу інфляції та ПДВ підлягають сплаті орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 25-го числа поточного місяця, на підставі платіжної вимоги, що виставляється орендодавцем. Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також платежі визначені в п.3.2 даного договору. Орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі, в разі закінчення строку дії даного договору, орендар сплачує орендну плату та платежі, зазначені в п.3.2 даного договору, на день фактичної здачі приміщення (будинку) орендодавцю по акту приймання-передачі. У випадку зміни до Методики розрахунку і порядку використання орендної плати користування майном районної комунальної власності, орендар зобов'язується проводити сплату орендної плати та платежів, вказаних в п.3.2 даного договору, з урахуванням відповідних змін, прийнятих органами виконавчої влади та у відповідності з розрахунками, що представлені орендодавцем. Строк дії договору встановлений з 01.03.2004р. по 21.12.2005р.
Факт приймання-передачі об'єкту оренди підтверджується підписаним між сторонами актом прийому-передачі орендованого нежитлового приміщення від 14.07.2004.
Також 14.07.2004р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №93 про надання комунальних послуг, за умовами якого орендодавець на підставі укладених договорів з постачальниками комунальних послуг зобов'язується надавати комунальні послуги щодо нежилого приміщення площею 358,78кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, виставляти орендарю до оплати платіжні документи за договором, приймати на розрахунковий рахунок кошти від орендаря та перераховувати їх постачальникам комунальних послуг.
Згідно з п.п.1.2,2.2 договору від 14.07.2004 №93 орендар зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх сплатити. Орендар повинен до 25-го числа поточного місяця сплатити платежі за гаряче і холодне водопостачання, центральне опалення, водовідведення, електроенергію поточного місяця в сумі, що визначається на рівні сум минулого місяця.
Листами від 10.04.2008 №10-53/397, від 16.03.2011 №1-35/660, від 14.10.2011 №1-35/1975, від 27.10.2011 №1-85/2098, від 22.03.2012 №1-35/608, від 05.09.2012 №1-35/1839 та від 02.11.2012 №1-35/2-197 позивач звертався до відповідача з претензіями про сплату заборгованості, однак, ані відповіді, ані сплати заборгованості позивач не отримав.
Відповідно до ч.2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було подано суду доказів погашення вказаної заборгованості в повному обсязі.
Внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти здійснення орендної плати та плати за отримані комунальні послуги згідно умов договорів від 14.07.2004 №92 та від 14.07.2004 №93, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 291652,06 грн. та заборгованість по відшкодуванню комунальних послуг в розмірі 58003,24 грн.
Разом з тим, апеляційний господарський суд не погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що підлягає стягненню сума відшкодування податку на землю, оскільки в договорах від 14.07.2004 №92 та від 14.07.2004 №93 сторони цього не передбачили, а прокурором та позивачем не надано іншого договору, який би передбачав таке відшкодування. Відтак, рішення місцевого господарського суду скасоване в частині стягнення відшкодування по податку на землю в розмірі 33532,11 грн. з прийняттям нового рішення про відмову в позові в цій частині.
Частиною 1 ст.785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з п.п.4.1,4.2,4.4 договору оренди від 14.07.2004 №92 повернення орендодавцю приміщення, що орендується, здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін договору. При передачі приміщення, що орендується, складається акт здачі-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії. Приміщення, що орендується, вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання, після чого припиняються нарахування орендної плати та платежів, вказаних в п.3.2 даного договору.
Згідно зі ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
В зв'язку з тим, що відповідач користується майном після закінчення терміну дії договору оренди, а саме після 21.12.2005р., автоматичної пролонгації договору оренди його умовами не передбачено, нових розпорядчих документів щодо продовження договору оренди надано не було, апеляційна інстанція дійшла висновку, що відповідачем не виконується свій обов'язок про звільнення приміщення, передбачений ч.1 ст.785 ЦК України, ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.п.4.1-4.4 договору оренди від 14.07.2004 №92, а тому місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов про виселення відповідача із займаного приміщення.
Касаційна інстанція погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.
Відповідно до ст.629 та ч.1 ст.762 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів достеменно встановлено та відповідачем не спростовано факт систематичного порушення ним договірних зобов'язань по внесенню орендної плати та відшкодуванню вартості комунальних послуг, внаслідок чого станом на 29.05.2013р. у орендаря виникла заборгованість у загальній сумі 349655,30 грн., доказів погашення якої матеріали справи не містять та заявником не надано.
Сервіси для юристів