ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2014 року Справа № 910/11450/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -Галатенко Є.Є.,відповідачів-Дзюба І.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Страхова компанія "Провідна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.11.2013у справі№910/11450/13 за позовом ПАТ "Страхова компанія "ВУСО"до1.ПАТ "Страхова компанія "Провідна"; 2.ТОВ "Проф-Лінк Консалтінг"про стягнення 8962,32 грн. страхового відшкодування в порядку регресувстановив:
Рішенням господарського суду м.Києва від 05.09.2013 (суддя Головіна К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 (судді: Чорногуз М.Г., Жук Г.А., Суховий В.Г.), позов задоволено частково - на підставі ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" стягнуто ПАТ "Страхова компанія "Провідна" на користь ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" 8462,32 грн. страхового відшкодування в порядку регресу. В частині позовних вимог до відповідача-2 відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.
ПАТ "Страхова компанія "Провідна" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати в частині стягнення 2886,44 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, прийняти нове рішення про відмову в цій частині позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.993,1191,1194 ЦК України, ст.ст.22,29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.27 Закону України "Про страхування", ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та ст.ст.1,34,49,105 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що спірні регресні відносини між сторонами регулюються нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а не нормами Закону України "Про страхування". Заявник також наполягає на тому, що єдиним належним доказом розміру заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди є звіт суб'єкта оціночної діяльності, а саме звіт експертного автотоварознавчого дослідження від 25.09.2012 №188, згідно якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту його фізичного зносу (0,33) становить 6075,88 грн., а за вирахуванням суми франшизи (500 грн.) розмір матеріального збитку має становити 5575,88 грн.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
11.09.2012р. на вул.Ревуцького в м.Києві сталось ДТП за участю автомобіля "Geely MK", державний реєстраційний номер АА 2074 КХ, що належить Чадій С.М., під керуванням Чадія П.М. та автомобіля "Nissan Juke", державний реєстраційний номер АА 6104 МВ, що належить ТОВ "Проф-Лінк Консалтінг", під керуванням Клименка О.С. Вказане підтверджується довідкою про ДТП (а.с.14-15) та постановою Дарницького районного суду м.Києва (а.с.16).
Автомобіль "Geely MK" застрахований позивачем згідно договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №355477-02-10-01 від 03.11.2011 (а.с.17-21).
Згідно рахунку №АПС-001068 від 12.09.2012, складеного ТОВ "Авто-Планета Україна", сума відновлювального ремонту автомобіля "Geely MK" становить 8 962,32 грн. (а.с.25).
Відповідно до звіту №188 експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 25.09.2012р., вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу Geely MK №АА2074КХ складає 6075,88 грн. (а.с.26-28).
Згідно складеного позивачем страхового акту №4121-02 від 25.10.2012 сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 8962,32 грн. (а.с.38). Зазначену суму страхового відшкодування 8962,32 грн. позивач виплатив страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням №13258 від 25.10.2012 (а.с.40).
Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 06.11.2012 по справі №3-8374/12 Клименко О.С. (водія автомобіля "Nissan Juke") визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.16), тому до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Nissan Juke" за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу згідно полісу №АВ/5933829 застрахована відповідачем-1, що підтверджується копією полісу (а.с.87) та довідкою з МТСБУ (а.с.41). Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50000 грн., що не перевищує суму завданих збитків.
11.09.2012 року позивач звернувся до відповідача-1 із заявою №1290/13 на виплату 8962,32 грн. страхового відшкодування у порядку регресу (а.с.42). Проте, відповідь на вказану заяву та докази сплати вищевказаної шкоди в матеріалах справи відсутні.
Виходячи з викладеного, апеляційна інстанція дійшла висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 компенсації здійсненого страхового відшкодування.
Також апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що сума, яка підлягає до стягнення з відповідача-1 на користь позивача, за вирахуванням 500 грн. франшизи становить 8462,32 грн. оскільки згідно з ч.2 п.12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
В обґрунтування заперечень апелянт зазначав, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги рахунок СТО в якості доказу розміру завданих збитків, а не звіт експертного дослідження. Однак, вказані доводи скаржника апеляційна інстанція визнала безпідставними та необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 цього ж Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з ч.4 ст.9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту досягнуто згоди, що розмір збитку та виплата страхового відшкодування визначається на підставі рахунку СТО (п.п.2.4,12.4.1 договору страхування).
Крім того, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що визначає розмір збитку. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.
У відповідності до п.36.4 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції від 08.01.2012р., чинній на момент скоєння ДТП) виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.
Відповідно до п.36.2 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: 1) у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; 2) у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Сервіси для юристів