Постанова ВГСУ від 20.12.2016 року у справі №922/1985/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 922/1985/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішенняГосподарського суду Харківської області від 05.09.2016та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 07.11.2016у справі№922/1985/16 Господарського суду Харківської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"простягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Громніцький Ю.П., дов. від 13.05.2014 №14-132

відповідача: Колесник К.А., довір. від 07.04.2015 б/н

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (далі за текстом - ПАТ "Харківська ТЕЦ-5") про стягнення 58 045 378,24 грн., з яких 44681450,57 грн. основного боргу за договором, 8944600,52 грн. пені; 618109,18 грн. 3% річних; 3801217,97 грн. інфляційних нарахувань, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №3287/15-БО-32 від 25.12.2014.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2016 у справі №922/1985/16 (суддя Сальнікова Г.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 (головуючий суддя - Россолов В.В., судді Гетьман Р.А., Тихий П.В.) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 44681450,57 грн. основного боргу за договором; 613913,08 грн. 3% річних; 1 732 324,2 грн. інфляційних нарахувань та 206 700,00 грн. судового збору. В частині стягнення пені у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 8944600,52 грн., ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом", статей 42, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 у справі №922/1985/16 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 8944600,52 грн., прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

До Вищого господарського суду надійшов відзив ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з мотивів, у них викладених.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 25.12.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №3287/15-БО-32 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору позивач зобов'язався передавати відповідачу газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі відповідача. Право власності на газ переходить від позивача до відповідача в пунктах приймання-передачі.

Приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.3. Договору). Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов'язався надати позивачу підписані та скріплені печатками відповідача та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (п.3.4. Договору).

Умовами п.6.1. Договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме: оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Позивач протягом січня - квітня, червня - грудня 2015 року поставив відповідачу імпортований природний газ на загальну суму 158 781 341,59 грн. Факт поставки газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними представниками та скріпленими печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Натомість відповідач оплату за прийнятий газ здійснив лише частково, чим порушив пункти 3.4,6.1 Договору купівлі-продажу природного газу №3287/15-БО-32 від 25.12.2014. Станом на 01.06.2016 розмір основної заборгованості відповідача складав 44 681 450,57 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини щодо поставки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" газу за договором купівлі-продажу природного газу від 25.12.2014 №3287/15-БО-32 та його отримання ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за січень - квітень, червень - грудень 2015 року, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств, а також відсутність доказів повної оплати поставленого природного газу, суди попередніх інстанцій, керуючись вказаними приписами законодавства визнали обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за згаданим договором у розмірі 44681450,57 грн., з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Стосовно позовних вимог про стягнення з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 618109,18 грн. - 3% річних та 3801217,97 грн. - інфляційних втрат, нарахованих внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 25.12.2014 №3287/15-БО-32, колегія суддів також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для їх задоволення з огляду на наступне.