Постанова ВГСУ від 20.12.2016 року у справі №918/341/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 918/341/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі№ 918/341/16 господарського суду Рівненської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Рівнеазот" доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" провизнання договору поруки недійснимв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Демидас Д.А., дов. № 4-юд від 23.12.2015

- відповідача: Суденко Р.В., дов. № 09-32/637 від 26.10.2015

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.08.2016 у справі № 918/341/16 (суддя Марач В.В.) позов задоволено, визнано недійсним договір поруки № 20-0189/3-3 від 05.02.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Публічним акціонерним товариством "Рівнеазот".

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 11.08.2016 у справі № 918/341/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі № 918/341/16 (у складі головуючого судді Тимошенко О.М., суддів Огородніка К.М., Коломис В.В.) призначено у справі № 918/341/16 судову науково-правову експертизу. Проведення експертизи доручено Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. На вирішення експертизи поставлені наступні питання: - Чи є за своєю правовою природою договір поруки правочином з відкладальною обставиною? - Якщо так, то чи відповідає правовій природі поруки укладання договору поруки після порушення боржником основного зобов'язання?

Іншою ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі № 918/341/16 (у складі головуючого судді Тимошенко О.М., суддів Огородніка К.М., Коломис В.В.) провадження у справі № 918/341/16 зупинено до надходження в Рівненський апеляційний господарський суд висновку науково-правової експертизи та матеріалів справи.

Не погоджуючись з ухвалами суду апеляційної інстанції про призначення судової науково-правової експертизи та про зупинення провадження у справі, ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального і матеріального права, зокрема ст. 41, п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України, просить скасувати ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі № 918/341/16 про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі і передати справу на розгляд по суті до суду апеляційної інстанції.

Позивач - ПАТ "Рівнеазот, надало відзив на касаційну скаргу, вважає її доводи необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального і матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у травні 2016 року позивач ПАТ "Рівнеазот" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ПАТ "Промінвестбанк" про визнання договору поруки № 20-0189/3-3 від 05.02.2015 недійсним з підстав невідповідності його вимогам ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554, ст. 638 ЦК України, ст. 180 ГК України.

В процесі апеляційного розгляду позивачем заявлено клопотання про призначення у справі науково-правової експертизи. Мотивуючи дане клопотання заявник вказує, що оскаржуваний правочин хоч і названий сторонами договором поруки та має деякі з його ознак, однак за своєю правовою природою не відповідає вимогам такого правочину, оскільки порука за ним виникає вже після порушення основного зобов'язання.

Також позивач відзначає, що оскільки ані кредитор, ані поручитель в момент укладення договору поруки не знають чи настане невиконання зобов'язання боржником за основним договором, порука є угодою з відкладальною обставиною. Тому укладення договору поруки після порушення боржником основного зобов'язання прямо суперечить ч. 1 ст. 203, ст. 212 ЦК України.

За наведених обставин позивач стверджує, що питання визначення правової природи договору поруки, ідентифікація його як правочину з відкладальною обставиною і, як наслідок, встановлення правомірності укладення таких правочинів після порушення основного зобов'язання є спірним, чітко не врегульованим та таким, що потребує поглибленого правового аналізу з застосуванням теоретичних методів дослідження в галузі теорії держави і права.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Як роз'яснено у п.п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК України, зазначаються, зокрема: обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи; підстави та мотиви призначення судової експертизи, у тому числі додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи; організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи; перелік питань, що потребують роз'яснення; мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи; об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які надаються судовому експерту, а якщо йдеться про об'єкти, які не може бути доставлено до суду чи судовому експерту (наприклад, нерухоме майно), - їх місцезнаходження; обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК України (п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

При винесенні ухвали про призначення у даній справі судової науково-правової експертизи, апеляційний господарський суд виходив з того, що звертаючись з позовом про визнання договору поруки недійсним, ПАТ "Рівнеазот" посилається на те, що: 1) договір укладено під впливом важкої обставини та на вкрай невигідних умовах; 2) такий договір не відповідає меті діяльності підприємства, оскільки не спрямований на отримання прибутку; 3) договір укладено після виникнення порушеного зобов'язання. Натомість, відповідач, не погоджуючись з даними твердженнями позивача, зазначає, що головним критерієм законності укладення договору поруки є обставина існування основного зобов'язання на момент укладання договору поруки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи, що позиції представників сторін є взаємно суперечливими, а питання правової визначеності інституту поруки в описаному випадку Цивільним кодексом України чітко не врегульовано та з метою визначення правової природи договору поруки та встановлення його певних характерних рис та особливостей, на підставі положень Закону України "Про наукову та науково-технічну експертизу", дійшов висновку, що клопотання позивача про призначення науково-правової експертизи є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Як наслідок, суд апеляційної інстанції, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України, зупинив провадження у даній справі на час проведення судової експертизи.

Заперечуючи проти призначення судової експертизи, ПАТ "Промінвестбанк" наголошує на тому, що на вирішення експертизи апеляційним судом поставлені питання, які стосуються визначення правової природи договору та відповідності умов договору чинному законодавству, що регулює спірні правовідносини, та не вказано у яких спеціальних знаннях виникла потреба у суду для вирішення спору щодо недійсності правочину, не обґрунтовано неможливість самостійно встановити фактичні обставини справи за результатами оцінки наявних у справі доказів.