Постанова ВГСУ від 20.12.2016 року у справі №916/1328/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 916/1328/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Могил С.К., Стратієнко Л.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариство з обмеженою відповідальністю "ПІІ "Енерджі"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18.10.16у справі№916/1328/16господарського судуОдеської областіза позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "ПІІ "Енерджі"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення суми за участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомлені,відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІІ "Енерджі" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, про стягнення заборгованості на суму 102 268,07 грн., з яких 90 000,00 грн. основного боргу, 755,00 грн. 3% річних, 11 066,31 грн. пені та 446,76 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.08.16 (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено частково, стягнуто суму заподіяної школи (збитків) у розмірі 85 033,08 грн.

За результатом апеляційного перегляду, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Лисенко В.А., судді: Ліпчанська Н.В., Ярош А.І.) рішення місцевого суду скасовано у позові відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив її скасувати, рішення місцевого суду просив залишити у силі.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, просивши постанову апеляційної інстанції залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 17.12.14 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІІ "Енерджі" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (перевізник) укладено договір по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні №17/12, п.1.1 якого перевізник зобов'язався доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його вантажоодержувачу, а замовник зобов'язався сплатити за вказану послугу, встановлену даним договором плату.

Конкретні умови кожного замовлення визначаються у заявці замовника і узгоджуються із перевізником (п.1.2 договору).

Підпунктами 2.2.1, 2.2.3, 2.2.7, 2.2.9, 2.2.11, 2.2.13 п. 2.2 договору, сторони узгодили, що перевізник зобов'язується у випадку досягнення згоди сторін щодо умов конкретного перевезення вантажів, не пізніше 12-ти год після отримання заявки направляти замовнику підтверджену заявку із зазначенням державного номера транспортного засобу (тягача і причепа) та прізвище водія (водіїв); направляти у розпорядження замовника автомобілі у належному технічному стані, що відповідають вимогам, визначеними замовником у заявці; забезпечити наявність у водіїв належним чином оформлених документів для безперешкодного виконання міжнародних перевезень; інструктувати водіїв про правила та умови перевезень вантажів, про порядок прийому та здачі вантажів, правила оформлення товарно-транспортної накладної та іншої документації, правила дорожнього руху, дотримання режиму праці та відпочинку при керуванні транспортним засобом; за допомогою водія забезпечити належне завантаження транспортного засобу, з метою запобігання перевантаження по загальній вазі та навантаженню на вісь автомобіля, габаритних вимірів транспортного засобу (висота, довжина); забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до видачі вантажоодержувачу; доставити вантаж вантажоодержувачу згідно заявки; перевізник відповідає за дії своїх водіїв на іноземній території та на території України та за дотримання ними національних законів та міжнародних конвенцій і правил.

Згідно п.4.2 договору за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт наданих послуг.

Відповідно до умов п.5.1 договору, перевізник несе відповідальність за незбереження вантажу відповідно до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом по дорогах (КДПВ).

Перевізник несе матеріальну відповідальність перед замовником, згідно законодавства: за втрату вантажу у розмірі вартості втраченого вантажу; за пошкодження вантажу у розмірі вартості ремонту (усунення пошкоджень) вантажу та втрати товарного вигляду вантажу.

Пунктом 8.1 сторони погодили, що при виконанні міжнародних перевезень за цим договором сторони керуються правилами Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ/СМR) 1956 року із змінами і доповненнями, внесеними протоколом від 05.07.78; Митною Конвенцією про міжнародне перевезенням вантажів із застосуванням книжки МДП Конвенція МДП/ТІR) 1975 року; Європейською угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів ДОПНВ/АDR) 1957 року; Конвенцією про спільну транзитну процедуру 1987 року; Європейською угодою стосовно роботи екіпажів іншими міжнародними угодами, а також при виконанні внутрішніх перевезень сторони керуються Гл.64, 65 ЦК України, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом та діючим законодавством України.

Приписами п 8.7, сторони встановили, що договір вступає у силу з моменту підписання і діє до 31.12.15, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення. Якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку дії договору письмово не попередить іншу сторону про розірвання договору, то даний договір зберігає свою силу для сторін кожного разу ще на один рік.

Звертаючись з позовом до суду, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні від 17.12.14 №17/12.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що господарське правопорушення мало місце внаслідок порушення відповідачем зобов'язань по збереженню вантажу, які визначені договором по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні по договору перевезення.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволені позову, апеляційний господарський суд зазначив про відсутність всіх елементів цивільного правового порушення, що є підставою притягнення відповідача до господарсько-правової відповідальності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції помилковими, а місцевого суду вірними, зважаючи на наступне.

Згідно ч.2 ст.308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до ч.3 ст.310 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення.

За ст.314 ГК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - у розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

У відповідності до ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

При цьому, для настання деліктної відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки у такому випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Враховуючи вищезазначені приписи законодавства, при вирішенні даного спору необхідно встановити наявність у діях ФО-П ОСОБА_4 складу цивільного правопорушення та дослідити наявність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку відшкодування витрат позивача, які кваліфіковані останнім як збитки.