ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2016 року Справа № 916/1210/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановувід 04.08.2016 Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/1210/15-г господарського суду Одеської областіза позовомЧорноморської міської ради Одеської областідо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 80 258,40грн. В С Т А Н О В И В :
У березні 2015 року Іллічівська міська рада Одеської області (яку перейменовано на Чорноморську міську раду) звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення 80 258,40 грн. збитків, завданих зайняттям земельної ділянки та використанням її без документів, що посвідчують право на земельну ділянку за період з 01.01.2012 р. по 31.07.2014 р., з посиланням на статті 125,126,157 Земельного кодексу України та на положення Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.05.2015 р. позовні вимоги Іллічівської міської ради Одеської області задоволені повністю, стягнуто збитки у розмірі 80 258, 40 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 р. зазначене рішення скасоване, в задоволені позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2016 р. рішення та постанову у даній справі скасовані, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Під час нового розгляду у поясненнях позивач підтримував свої вимоги щодо стягнення з ФОП ОСОБА_4 збитків завданих зайняттям земельної ділянки та використанням її без документів, що посвідчують право на земельну ділянку за період з 01.01.2012 р. по 31.07.2014 р. у розмірі 80 258,40 грн. Крім того, позивач вказував, що на підставі Закону України "Про оренду землі" та рішення Іллічівської міської ради від 26.12.2014 р. № 571/47-VІ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельн6ої ділянки площею 0,1231 га в короткострокову оренду ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1" між Іллічівською міською радою та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі № 5 від 29.01.2015 р., умовами якого, зокрема, встановлено зобов'язання орендаря сплатити збитки у розмірі 80 258,40 грн.
Відповідач, в свою чергу, наголошував на недоведеності позовних вимог, які обґрунтовані умовними припущеннями про можливість отримання радою доходу, а відтак і неправомірне нарахування збитків.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.06.2016 р. (судді: Волков Р.В., судді Шаратов Ю.А., Бездоля Д.О.) позов задоволено повністю та стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь Чорноморської міської ради Одеської області збитки у розмірі 80 258,40 грн.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності позовних вимог.
За апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_4 Одеський апеляційний господарський суд (судді: Разюк Г.П., Колоколов С.І., Принцевська Н.М.), переглянувши рішення господарського суду Одеської області від 13.06.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 04.08.2016 р. залишив його без змін.
ФОП ОСОБА_4 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Скаржник вважає, що судами не було перевірено наявність всіх обставин та взагалі можливості застосування до спірних правовідносин статті 22 Цивільного кодексу України, на якій наполягав позивач, оскільки не обґрунтовано та не доведено підстав для нарахування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивачем не надано доказів на підтвердження реальної можливості отримання доходів від користування земельною ділянкою. На думку заявника, позивач повинен був довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати такий прибуток, а позивачем, в даному випадку, заявлений позов про стягнення збитків, виходячи з абстрактного, теоретичного розрахунку.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 26.04.2002 р. між Іллічівською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) був укладений договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішень виконкому Іллічівської міської ради № 767 від 23.08.2001 та № 166-XXIII від 11.11.2001 року надав, а орендар набув право на оренду земельної ділянки площею 200 кв. м. вартістю 23702,36грн., яка знаходиться у АДРЕСА_1 (район понтонного моста) для розташування кафе та благоустрою прилеглої території.
У відповідності до пункту 2.2 договору, його укладено на термін до 23.08.2006 р. По закінченні терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. Зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін або припинення його дії не пізніше, ніж за один місяць до його закінчення. При відсутності вищезазначених повідомлень, по закінченню терміну дії договору, він вважається продовженим на невизначений термін.
Сторони узгодили між собою, що у випадку зміни орендаря договір оренди не зберігає чинність (пункт 2.2).
Судами також встановлено, що за договором купівлі-продажу від 04.03.2005 р. ФОП ОСОБА_4 продала, а громадянин ОСОБА_5 придбав кафе - одноповерхову будівлю з мансардою, яке знаходиться у АДРЕСА_1 загальною площею 160,8 кв. м. (адреса будівлі змінена з "АДРЕСА_1" на " АДРЕСА_1", згідно рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради за № 853 від 24.07.2008 р.).
Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на час відчуження будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
Крім того, судами під час розгляду справи встановлено, що угодою від 27.11.2009 р. ФОП ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 за взаємною згодою сторін розірвали договір купівлі-продажу від 4.03.2005 р.
Проте, автоматичного поновлення дії договору оренди земельної ділянки зазначена подія не тягне.
Таким чином, як встановлено судами, дія договору оренди землі від 26.04.2002 р., укладеного між Іллічівською міською радою та ФОП ОСОБА_4 23.08.2006 р. в силу пункту 2.2 цього договору, закінчилась.
Згідно свідоцтва про право власності на будівлю кафе від 05.07.2012 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради № 374 від 21.06.2012 р. замість свідоцтва про право власності від 08.08.2002 р., ОСОБА_4 є власником об'єкту нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та в цілому складається з будівлі кафе з мансардним поверхом загальною площею 160,8 кв. м., господарчих споруд.
Судами встановлено, що в період з 01.01.2012 р. по 31.07.2014 р. ФОП ОСОБА_4 користувалася земельною ділянкою, на якій розташовано зазначене майно, без правовстановлюючих документів та жодних коштів до місцевого бюджету не сплачувала.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Іллічівської міської ради Одеської області (яку перейменовано на Чорноморську міську раду) про стягнення з ФОП ОСОБА_4 80 258,40 грн. збитків, завданих зайняттям земельної ділянки та використанням її без документів, що посвідчують право на земельну ділянку за період з 01.01.2012 р. по 31.07.2014 р., з посиланням на статті 125, 126, 157 Земельного кодексу України та на положення Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 р.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За змістом положень статей 122, 123 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Сервіси для юристів