ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2016 року Справа № 910/9321/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Данилової М.В., Яценко О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі№ 910/9321/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення 6 301,50 грн,
за участю представників
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Даховський М.А.;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 у справі № 910/9321/16 (суддя Андреїшина І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 (головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді - Алданова С.О., Зубець Л.П.), у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 910/9321/16 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст.ст. 91, 104 Цивільного кодексу України, ст. 19 Закону України "Про господарські товариства", ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ст.ст. 2, 3, 5 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", п.п. 1, 2 Кабінету Міністрів України "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" від 12.11.2014 N 604, положень постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 25.06.2014 N 200, положення постанови Кабінету Міністрів України "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", якою затверджено статут ПАТ "Українська залізниця" від 02.09.2015 N 735.
07.12.2016 та 20.12.2016 відповідачем до Вищого господарського суду України було подано відзиви на касаційну скаргу аналогічного змісту в яких ПАТ "Українська залізниця" просило рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 910/9321/16 залишити без змін, а касаційну скаргу ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" - без задоволення.
У призначене судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.02.2016 ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (покупець) та ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод" (постачальник) уклали договір № 245/108/16 Сб, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити коксову продукцію на умовах, передбачених цим договором.
04.02.2016 на виконання умов вказаного договору, ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод", як вантажовідправником, зі станції Авдеевка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було відправлено вагони № 53547436, № 56951767, № 53602454, № 53560652, № 56954688, № 53560785, № 56619836, № 53534616, № 56443005 з вантажем "кокс доменний" за накладною № 51770469. Вантажоодержувач - ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча". Вага вантажу - 371,80 тон.
Під час приймання вантажу у вагоні № 56951767 виявлено недостачу вантажу у розмірі 2 350 кг, про що на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці складено комерційний акт БН № 724694/61.
Відповідно до вказаного акта при переважуванні виявлено: вага брутто - 60 900 кг, тара с брусу - 22 400 кг, нетто - 38 500 кг, що менше ваги, вказаної у документі на 2 350 кг; навантаження у вагоні на рівні бортів, за документами марковано вапном, маркування не проглядається внаслідок снігового покрива; у вагоні знята шапка з 1 по 7 люк; течі вантажу на станції Маріуполь-Сортувальний немає; вагон прибув у технічно справному стані.
У зв'язку з зазначеним, ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Українська залізниця" про стягнення з останнього на користь ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" суму збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 6 301,50 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до приписів чинного законодавства за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. При цьому залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Матеріалами справи підтверджується, що вагон № 56951767 було прийнято до перевезення ДП "Донецька залізниця" та видано позивачу із складенням комерційного акту БН № 724694/61, в якому зазначено про недостачу вантажу. Разом з тим, позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 6 935,97 грн заявлені до ПАТ "Українська залізниця", у зв'язку із тим, що останнє є правонаступником прав та обов'язків ДП "Донецька залізниця" відповідно до приписів Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення ПАТ "Українська залізниця". Однак, сама по собі вказівка у вказаних Законі та постанові про те, що ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб таких підприємств. ПАТ "Українська залізниця" не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (в тому числі й ДП "Донецька залізниця"), оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов'язків до ПАТ "Українська залізниця" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції, період якої згідно із ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" триває до дати набрання чинності Указу Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. До того ж, ДП "Донецька залізниця" залишається юридичною особою, свої зобов'язання та документи на їх підтвердження до ПАТ "Українська залізниця" не передавало, самостійно продовжує здійснювати свою господарську діяльність та має нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов'язаннями, що виникли за його участі.
Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення з ПАТ "Українська залізниця" збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні його ДП "Донецька залізниця", враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно з п. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 110 вказаного Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Відповідно до пункту 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Господарські суди встановили, що спірні правовідносини виникли між вантажоотримувачем - ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та перевізником - ДП "Донецька залізниця", однак, позов ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" заявлено саме до ПАТ "Українська залізниця" у зв'язку із тим, що, на думку позивача, останнє є правонаступником прав та обов'язків ДП "Донецька залізниця".
Стаття 104 Цивільного кодексу України передбачає, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади (стаття 106 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 107 цього ж Кодексу після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
Сервіси для юристів