ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2016 року Справа № 910/3861/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Грека Б.М., Могил С.К.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі№ 910/3861/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"про за участю від позивача: від відповідача:стягнення заборгованості у розмірі 448097,38 грн., Богдан С. В., Громніцький Ю. П.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі № 910/3861/16 (суддя Карабань Я. А) позов частково задоволено. Стягнуто із Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачаннюта газифікації "Волиньгаз" 163766, 72 грн. пені; 10090, 52 грн. 3% річних; 1282,99 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 2627,11 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що доводи відповідача є необґрунтованими та такими, що не доводять відсутність у позивача права на стягнення пені, 3% річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі № 910/3861/16 (у складі колегії суддів: Отрюха Б. В. - головуючого, Тищенко А. І., Михальської Ю. Б.) рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі № 910/3861/16 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі № 910/3861/16, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі № 910/3861/16 в частині стягнення пені, і прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір стягуваної із ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені на 90%. В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені винесене з порушенням норм матеріального, а саме: ст.ст. 551,617 ЦК України та ст.ст. 218,233 ГК України, постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 25.07.12, постанови НКРЕ від 02.08.12 № 1000, та норм процесуального права - ст. ст. 4,4-2,83 ГПК України, без дослідження всіх обставин справи.
Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 30.01.2014 укладено договір на розподіл природного газу № 14-41-ПР відповідно до умов якого позивач зобов'язувався у 2014 надати відповідачу послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів відповідача або його споживачів (далі - послуги), а відповідач зобов'язувався вказані послуги прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.
З наявних в матеріалах справи актів наданих послуг з транспортування газу № 3 ПР від 31.03.2014, № 2 ПР від 29.04.2014, № 4 ПР від 30.04.2014, № 5 ПР від 31.05.2014, № 6 ПР від 30.06.2014, № 7 ПР від 31.07.2014, № 8 ПР від 31.08.2014, № 9 ПР від 30.09.2014, № 10 ПР від 31.10.2014, № 11ПР від 30.11.2014, № 12 ПР від 31.12.2014, № 1 ПР від 31.01.2015, № 2 ПР від 28.02.2015, № 3 ПР від 31.03.2015, № 4 ПР від 30.04.2015, № 5 ПР від 31.05.2015, № 6 ПР від 30.06.2015, № 7 ПР від 31.07.2015, № 8 ПР від 31.08.2015, № 9 ПР від 30.09.2015, № 10 ПР від 31.10.2015, № 11ПР від 30.11.2015, № 12 ПР від 31.12.2015, а також акта коригування від 31.01.2015 до акта наданих послуг з транспортування газу № 12 ПР від 31.12.2014 позивачем за період з березня 2014 року по грудень 2015 року надано відповідачу послуги, загальною вартістю 5069663,74 грн.
Відповідачем зобов'язання, взяті на себе відповідно до умов договору, виконано неналежним чином та оплачено послуги, надані позивачем, з порушенням строків, встановлених умовами договору, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за період з 07.02.2014 по 30.10.2015, а також заявами відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.11.2015, 22.12.2015, 21.01.2016, що стало підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду. З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 448097, 38 грн., з яких: 163766, 72 грн. пені, 11246,36 грн. 3% річних та 273084,30 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.
Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судами встановлено, що відповідно до п. 5.5 договору оплата вартості послуг з транспортування природного газу газорозподільного підприємства здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) за умовами попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу на період передоплати, визначений сторонами в договорі. У випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ газорозподільним підприємством за розрахунковий період замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 5.6 договору у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газорозподільного підприємства в порядку, встановленого алгоритмом розподілу коштів, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Пункт 5.5 договору є загальними положеннями, а положення п. 5.6 договору - спеціальними та стосуються лише гарантованого постачальника. Оскільки п. 5.6 договору не визначено окремий термін здійснення остаточних розрахунків за спожиті послуги для гарантованого постачальника, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що загальні положення п. 5.5 договору в цій частині розповсюджуються також і на гарантованого постачальника - відповідача.
Газорозподільне підприємство до 10-го (десятого) числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний місяць, які підписано уповноваженим представником та скріплено печаткою газорозподільного підприємства (п. 3.7 договору).
Відповідно до п. 3.10 договору акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків замовника з газорозподільним підприємством.
Судами встановлено, що відповідачу направлено: акт за березень 2014 року з листом № 719/12-08 від 09.04.2014 - без порушення умов п. 3.7 договору; акт за квітень 2014 року з листом № 838/12-04 від 12.05.2014 - з прострочення на 2 дні; акт за травень 2014 року з листом № 1076/12-08 від 10.06.2014 - з простроченням на 1 день; акт за червень 2014 року з листом № 1228/12-08 від 10.07.2014 - з простроченням на 1 день; акт за липень 2014 року з листом № 1422/12-08 від 07.08.2014 - без порушення умов п. 3.7 договору; акт за серпень 2014 року з листом № 1586/12-04 від 08.09.2014 - без порушення умов п. 3.7 договору; акт за вересень 2014 року з листом № 1867/12-04 від 08.10.2014 - без порушення умов п. 3.7 договору; акт за жовтень 2014 року з листом № 2126/12-04 від 10.11.2014 - з простроченням на 1 день; акт за листопад 2014 року з листом № 2341/12-04 від 10.12.2014 - з простроченням на 1 день; акт за грудень 2014 року з листом № 03/12-08 від 06.01.2014 - без порушення умов п. 3.7 договору.
Інших листів про направлення решти актів за спірний період відповідачем до матеріалів справи не долучено.
Сервіси для юристів