Постанова ВГСУ від 20.12.2016 року у справі №910/3058/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 910/3058/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Яценко О.В., Данилової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (ПАТ "Промінвестбанк")на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.10.2016у справі№ 910/3058/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" простягнення 47 175,64 грн,

за участю представників

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Мальована Т.В.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 у справі № 910/3058/16 (суддя Пінчук В.І.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 (головуючий суддя - Мартюк А.І., судді - Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 у справі № 910/3058/16 скасовано в частині відмови в задоволенні стягнення заборгованості в розмірі 33 838,73 грн. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 988,00 грн та судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 1 086,80 грн.

Не погоджуючись з постановою, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 910/3058/16, залишивши в силі рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2016.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

У призначене судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між Державною холдинговою компанією "Свердловантрацит" (постачальником) та філією "Відділення Промислово-інвестиційного банку" (споживачем) 01.11.2002 було укладено договір №14-14/27, за умовами п.1.1 якого, в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2002, постачальник поставляє теплову енергію споживачу на підставі укладеного договору на об'єкти загальною площею 621 м2, в т.ч. по об'єктам: вул. Енгельса, 1а - 381, гараж, вул. Енгельса, 1а - 50, прибудова - 190.

Відповідно до п. 3.1 договору споживач здійснює розрахунки з постачальником за поставлену теплоенергію протягом 10 днів щомісячно після отримання рахунку. В разі несвоєчасного перерахування оплати за послуги, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% за кожен день простроченого платежу, але не більше 2-х облікових ставок НБУ.

В п. 3.2 договору, з урахуванням додаткової угоди № 11 від 06.03.2012, сторони погодили, що вартість послуг по опаленню за 1 м2 відповідно до калькуляції складає 20,89 грн з ПДВ, у тому числі вартість природного газу в місяць - 15,46 грн, постійних витрат в місяць - 5,43 грн та узгоджується обома сторонами протоколом узгодження договірної ціни (додаток №1). Оплата вартості природного газу здійснюється виходячи із фактичних витрат постачальника пропорційно опалювальній площі споживача.

Згідно з п. 6 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 15.04.2003. Договір вважається щорічно продовженим, доки не надійде письмова заява від однієї зі сторін про відмову від договору або його перегляд за 1 місяць до закінчення дії договору.

Додатковою угодою від 02.12.2011 до договору №14-14/27 від 01.11.2002 внесено зміни до преамбули договору та визначено, що договір укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" (постачальником) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (споживачем).

Крім того, в період з 2002 року по 2012 рік до договору №14-14/27 від 01.11.2002 сторонами укладалися та підписувалися додаткові угоди та калькуляції, розрахунки витрат щодо обслуговування котельні, в яких сторони узгоджували зміну вартості наданих послуг.

Позивач стверджує, що він за період з лютого 2012 року по грудень 2013 року надавав послуги за договором, які відповідачем не оплачені, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 47 175,64 грн, в тому числі за лютий 2012 року - 407,94 грн, за грудень 2012 року - 12 928,97 грн, за березень 2013 року - 10 377,27 грн, за квітень 2013 року - 3 299,98 грн, за жовтень 2013 року - 3 611,99 грн, за листопад 2013 року - 7 061,14 грн та за грудень 2013 року - 9 488,35 грн.

Враховуючи спірну ситуацію, що склалася, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Промінвестбанк" про стягнення заборгованості у розмірі 47 175,64 грн за договором №14-14/27 від 01.11.2002.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що для платежів за період з лютого 2012 року по лютий 2013 року сплив строк позовної давності, про застосування якої заявив відповідач. Що ж до стягнення заборгованості за період з березня 2013 року по грудень 2013 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача відсутній обов'язок сплачувати послуги по постачанню теплової енергії за цей період, оскільки 01.03.2013 відбулось фактичне звільнення відповідачем орендованого приміщення, в якому надавалися такі послуги.

Натомість суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів щодо звільнення ним орендованого приміщення та неотримання послуг з опалення з 01.03.2013, а саме акта приймання-передачі приміщення, скасував рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 33 838,73 грн за період з березня 2013 року по грудень 2013 року.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками господарського суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Апеляційний господарський суд встановив, що вартість наданих послуг з опалення орендованих приміщень визначалась розрахунковим шляхом, пропорційно займаним (орендованим) приміщенням до загальної площі опалювальної будівлі, в залежності від обсягів споживання природного газу за звітний місяць. Водночас опалення здійснюється всієї будівлі (в тому числі орендованих приміщень), а не окремих її кабінетів або групи кабінетів (єдиний контур опалення), воно не може бути відключене у окремій кімнаті або окремих кімнатах, позаяк технологічна схема опалення не передбачає такої можливості. За оцінкою суду апеляційної інстанції, доказами надання послуг з опалення є акти фактичного споживання природного газу, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також апеляційним судом встановлено, що природний газ використовується лише для опалення газовими котельнями адміністративної будівлі. Інші елементи розрахунку вартості наданих послуг з опалення є постійними і практично незмінними (заробітна плата обслуговуючого персоналу котельні, розмір податків тощо) згідно калькуляції (додаток 1 до додаткової угоди № 11 від 06.03.2012 до договору).