ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2016 року Справа № 909/1192/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Коробенка Г.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 04.08.2016у справі№ 909/1192/14Господарського судуІвано-Франківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до- Яремчанської міської ради Івано-Франківської області - фізичної особи - підприємця ОСОБА_4про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради, визнання недійсним договору оренди землі та державного акта на земельну ділянку,
за участю представників: позивачане з'явивсявідповідачівне з'явились
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2014 року Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" звернулось до господарського суду з позовом до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якому просило визнати недійсними: рішення Яремчанської міської ради від 22.03.2002 № 209-3/2002 в частині продажу земельної ділянки площею 30 кв. м. підприємцю ОСОБА_4 по АДРЕСА_1; Державний акт на право власності від 27.09.2004 на земельну ділянку НОМЕР_1 кадастровий № НОМЕР_2; пункт 7 рішення Яремчанської міської ради № 232-4/2004 від 28.10.2004 в частині передачі в оренду земельної ділянки площею 100 кв.м підприємцю ОСОБА_4 по АДРЕСА_1; договір оренди землі від 29.12.2004, укладений відповідачами. Позовні вимоги мотивовано порушенням норм земельного законодавства при прийнятті спірних рішень та, відповідно, укладенні спірного договору та видачі акта, оскільки передана у власність земельна ділянка знаходиться в зоні смуги відведення залізниці, відноситься до земель залізничного транспорту та перебуває у користуванні позивача, відтак, передача земельної ділянки відбулася в порушення вимог статей 68, 84, 116, 149 Земельного кодексу України, Законів України "Про транспорт", "Про залізничний транспорт".
Відповідачі проти позову заперечили, Яремчанська міська рада у відзиві вказала, що позивач не подав доказів оформлення та реєстрації прав на землю у встановленому законодавством порядку, відтак, позивач не довів своїх порушених прав як належний землекористувач в порядку статей 152, 155 Земельного кодексу України; також, заперечуючи проти задоволення позову, Яремчанська міська рада заявила про застосування позовної давності відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2016 (суддя Деделюк Б.В.) здійснено заміну позивача Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" її правонаступником Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця"; у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 (судді: Кравчук Н.М. - головуючий, Зварич О.В., Мирутенко О.Л.) рішення господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги повністю, визнано недійсним рішення Яремчанської міської ради № 209-3/2002 від 22.03.2002 "Про продаж земельних ділянок у приватну власність для здійснення підприємницької діяльності" в частині продажу земельної ділянки площею 30 кв.м. підприємцю ОСОБА_4 АДРЕСА_1; визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3 від 27.09.2004 кадастровий № НОМЕР_2; визнано недійсним пункт 7 рішення Яремчанської міської ради № 232-4/2004 від 28.10.2004 в частині передачі в оренду земельної ділянки площею 100 кв.м. підприємцю ОСОБА_4 по АДРЕСА_1; визнано недійсним договір оренди землі від 29.12.2004, укладений Яремчанською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, зареєстрований у Яремчанському міському відділі філії центру ДЗК 28.01.2005 за № 040529800001.
Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, фізична особа- підприємець ОСОБА_7 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, суд, в порушення вимог статей 65, 125, 126 Земельного кодексу України, скасовуючи законне рішення місцевого суду, не врахував, що право позивача на земельну ділянку не оформлено належним чином, докази передачі земельної ділянки позивачу відсутні; визнаючи недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 27.09.2004, суд апеляційної інстанції не врахував, що підставою його видачі є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.04.2002, який є чинним на даний момент, відтак, скаржник має право на користування та володіння як земельною ділянкою, так і збудованим на ній та у встановленому порядку оформленому нерухомим майном, що належить відповідачу на праві власності; суд не врахував положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини щодо права на мирне володіння майном та неможливість втручання в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу; в порушення статті 261 Цивільного кодексу України суд невірно визначив початок перебігу позовної давності у спірних правовідносинах
Сторони не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників.
У запереченні на касаційну скаргу позивач просив суд залишити скаргу без задоволення, а прийняту у справі постанову суду апеляційної інстанції без змін з підстав правомірного задоволення судом позову та визначення правового статусу земельної ділянки, як земель залізничного транспорту.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Місцевий господарський суд встановив, що рішенням Яремчанської міської ради № 209-3/2002 від 22.03.2002 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 продано у приватну власність земельну ділянку площею 30 кв. м по АДРЕСА_1 для обслуговування торгового кіоску, а 27.09.2004 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 видано Державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії НОМЕР_1.
За пунктом 7 рішення Яремчанської міської ради № 232-4/2004 від 28.10.2004 передано в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 земельну ділянку площею 100 кв. м по АДРЕСА_1. На підставі зазначеного вище рішення 29.12.2004 Яремчанська міська рада та фізична особа-підприємець ОСОБА_4 уклали договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та облаштування літньої площадки для обслуговування кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", яка знаходиться у АДРЕСА_2.
Також суд встановив, що при проведенні інвентаризації земель смуги відведення Державного територіально-галузевого об'єднання Львівська залізниця для виготовлення державних актів на право постійного землекористування по ВП "Івано-Франківська дистанція колії" позивач згідно з актом обстеження від 31.03.2014 було проведено інвентаризацію земель смуги відведення ДТГО "Львівська залізниця" зафіксував, що у межах м. Яремче в смузі відведення залізниці на ділянці з прив'язкою до колії на км 60 пк8 з лівої сторони по ходу кілометра в смузі відведення залізниці на відстані 6 м від осі колії під залізничним мостом знаходиться будівля кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", земельні ділянки (площею 100 кв.м. та 30 кв.м.) під мостом відповідно до рішень Яремчанської міської ради надані в оренду та продані фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, в той час, як ширина смуги відведення залізниці в даному місці становить 30 м від осі головної колії.
За висновком судової земельно-технічної експертизи № 0029/04-2016 від 14.04.2016 земельна ділянка площею 100 кв.м. по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 30 кв.м. по АДРЕСА_1, надані фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 в оренду та у власність, знаходяться в межах Яремчанської міської ради; фактичні площі та межі відповідають площі та межам, вказаним в договорі оренди та Державному акті; розроблена проектно-технічна документація відповідає законодавству, відповідно до даних Державного кадастру земельні ділянки належать до земель населеного пункту під комерційне використання; стосовно питання про ширину смуги відведення земель залізничного транспорту на ділянці та накладення на смугу відведення земельних ділянок ОСОБА_4 встановити не видається можливим через відсутність у Державному кадастрі файлів обміну даних щодо земель залізниці та відомостей про державну реєстрацію земельних прав позивача.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що при прийнятті спірних рішень Яремчанська міська рада діяла в межах повноважень та у відповідності до вимог законодавства; відповідно договір оренди укладеній згідно з волевиявленням власника землі та з дотриманням вимог, необхідних для чинності договору; також суд послався на вимоги статті першої Протоколу першого від 17.07.1997 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини щодо мирного володіння особи своїм майном.
Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, натомість вказав, що з акта обстеження земельної ділянки від 31.03.2014, складеного за участю представників позивача, вбачається, що у межах м. Яремче в смузі відведення залізниці на ділянці з прив'язкою до колії на км 60 пк8 з лівої сторони по ходу кілометра в смузі відведення залізниці на відстані 6 м від осі колії під залізничним мостом знаходиться будівля кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", земельні ділянки (площею 100 кв.м. та 30 кв.м.), в той час як ширина смуги відведення залізниці в даному місці становить 30 м від осі головної колії, і ці фактичні дані підтверджуються планом смуги відведення 1951 року та 1994 року отже, визнав плани смуги відведення 1951 року та 1994 року підтверджуючими право користування залізницею земельними ділянками; при цьому наявність чи відсутність у позивача документів, які посвідчують право користування земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту.
Відповідно спірні земельні ділянки, надані у володіння фізичній особі, належать до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, які не можуть передаватися у приватну власність, тому Яремчанська міська рада не мала законних повноважень розпоряджатися землями такої категорії.
Вказані обставини визнані апеляційним судом достатньою підставою для визнання недійсними: рішення Яремчанської міської ради № 209-3/2002 від 22.03.2002 "Про продаж земельних ділянок у приватну власність для здійснення підприємницької діяльності" в частині продажу земельної ділянки площею 30 кв.м. підприємцю ОСОБА_4, Державного акта на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 27.09.2004; пункту 7 рішення Яремчанської міської ради № 232-4/2004 від 28.10.2004 в частині передачі в оренду земельної ділянки площею 100 кв.м. підприємцю ОСОБА_4 та договору оренди землі від 29.12.2004.
Також суд апеляційної інстанції, встановивши, що перебіг позовної давності для позивача розпочався з моменту, коли йому стало відомо про порушення його прав (при здійсненні інвентаризації) дійшов висновку, що позовну давність у спірних правовідносинах не пропущено.
Судова колегія зазначає, що за приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Сервіси для юристів