Постанова ВГСУ від 20.12.2016 року у справі №908/306/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 908/306/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Вєномєт Метал"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 27.09.2016у справі№ 908/306/16Господарського суду Запорізької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"доПриватного підприємства "Вєномєт Метал"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Державного підприємства "Нігинський кар'єр"простягнення 944569,63грн

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: від відповідача: від третьої особи:Мартинюк О.О. (довіреність №2312 від 25.10.2016) не з'явились не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Смірнов О.Г.) від 18.04.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Татенко В.М., судді - Ломовцева Н.В., Стойка О.В.) від 27.09.2016, у справі №908/306/16 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Вєномєт Метал" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" основний борг в сумі 743621,16грн, пеню в сумі 161694,37грн, 3% річних у сумі 10337,50грн та інфляційні втрати в сумі 28257,60грн; у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 659,00грн 3% річних - відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.525, 526, 611 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі Статут), ст.ст.33, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує викладені в ній доводи.

Представники відповідача та третьої особи не скористались правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Вєномєт метал" плати за користування вагонів у розмірі 743621,16грн, пені у розмірі 161694,37грн, 3% річних у розмірі 10996,50грн та інфляційних втрат у розмірі 28257,60грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що впродовж липня - вересня 2015 року на станціях Дунаївці, Ярмолинці, Камянець-Подільський, Чорний Острів, Антоніни та Нігин з причин, що залежали від вантажовласника - відповідача, затримано групу вагонів останнього, а саме у зв'язку з очікуванням звільнення вантажного фронту, а також неможливістю приймання вагонів вантажовласником та відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення. При цьому, в порушення вимог Правил видачі вантажів вантажовласник (відповідач) не забезпечив звільнення під'їзних колій для здійснення подачі вагонів під вантажі операції, вчасно не розкредитував належні йому вагони, а також не вжив достатніх заходів для звільнення вантажного фронту, внаслідок чого за час затримки вагонів нарахована плата за користування вагонами в загальному розмірі 743621,16грн, яку позивач, разом з нарахованими на вказану суму пенею, інфляційними втратами та 3% річних, просить стягнути з відповідача.

Частково задовольняючи позовні вимоги, передні судові інстанції правомірно виходили з такого.

21.08.2014 між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" правонаступником якого є позивач (Залізниця) та Приватним підприємством "Вєномєт-Метал" (Вантажовласник) укладено договір №2036 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору предметом договору є надання Залізницею Вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за ці послуги.

До вказаного Договору між сторонами укладено додаткову угоду №1 від 03.12.2015, за змістом якої сторони погодилися викласти назву Договору в наступній редакції: "Договір про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги". Разом з тим у зв'язку з утворенням Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", яке є правонаступником Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", сторони дійшли згоди викласти преамбулу Договору в іншій редакції, зокрема зазначивши Публічне акціонерного товариства "Українська залізниця" як Залізниця за Договором.

Згідно з п.2.1. Договору Вантажовласник має право: отримувати від залізниці послуги, передбачені Статутом залізниць України, Правилами перевезень, затвердженими наказом Міністерства транспорту України, діючим Тарифним керівництвом №1, затвердженим наказом Міністерства транспорту України та іншими нормативно-правовими актами та документами розпорядчого характеру, що регулюють питання, пов'язані з перевезенням та проведенням розрахунків (п.п.2.1.1.); вимагати від Залізниці належного виконання своїх зобов'язань згідно з цим Договором (п.2.1.2.); отримувати від Залізниці переліки витрат, податкові накладні, первинні документи, що підтверджують факт виконання робіт або надання послуг: накладні, накопичувальні картки, відомості плати за користування вагонами та квитанції різних зборів ГУ-57 (п.2.1.3.).

Відповідно до п.2.2.2. Договору Залізниця зобов'язана приймати до перевезення та видавати вантажі Вантажовласника, подавати під навантаження/вивантаження вагони (контейнери), згідно із затвердженими планами і заявками Вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.

Приписами п.2.3.1. Договору встановлено, що Залізниця має право вимагати від Вантажовласника належного виконання останнім своїх зобов'язань згідно з цим Договором.

Згідно із п.2.4.1. Договору Вантажовласник зобов'язаний пред'являти Залізниці у визначений термін місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження/вивантаження вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу. За домовленістю сторін проводити оформлення замовлень на перевезення вантажів в електронному вигляді.

Пунктом 7.1. Договору сторони визначили, що договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє 3 роки.

Договір підписаний та скріплений печатками без заперечень обома сторонами.

Додатком № 1 до договору, сторонами погоджено тарифи на послуги (роботи, операції).

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч.5 ст.307 Господарського кодексу України (далі ГК України) умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України та ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, впродовж липня - вересня 2015 року на станції Нігин було затримано групу вагонів вантажовласника по причині неможливості приймання вантажовласником та відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення.

Так, 29.07.2015 на залізничну станцію Нігин вантажовласнику прибули 36 вагонів, про що залізниця о 17 год. 30 хв. повідомила вантажовласника про плановий час подавання вагонів під навантаження о 19 год. 30 хв., що підтверджується записом у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження форми ГУ-2, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003 № 147-ц.