ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2016 року Справа № 904/2226/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі№ 904/2226/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Юмін"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси"простягнення коштів,за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Юмін"провідстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 у справі № 904/2226/15,за участю представників: від позивача Мар'єв М.О. від відповідачане з'явивсявід третьої особине з'явився
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2016 у справі № 904/2226/15 (суддя Мартинюк С.В.) частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін" про відстрочку виконання рішення суду від 18.05.2015. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 у справі № 904/2226/15 до 09.07.2017. В іншій частині заяви відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 (колегія суддів у складі: Березкіна О.В. - головуючий, Дармін М.О., Подобєд І.М.) задоволено апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк". Скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2016 у справі № 904/2226/15. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Юмін" у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 378,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 904/2226/15 і прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін" та відстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 у даній справі до 09.07.2017.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 20.12.2016 о 10 год. 35 хв.
У відзиві на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси", який надійшов через канцелярію Вищого господарського суду України 20.12.2016 до початку судового засідання, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Також, 20.12.2016, до початку судового засідання, через канцелярію Вищого господарського суду України надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" про розгляд касаційної скарги у справі № 904/2226/15 за відсутності його представника.
Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та третя особа передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) заборгованості у розмірі 333 955,29 дол. США за генеральним договором про здійснення кредитування від 15.08.2013 № 085/12/13-010.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 у справі № 904/2226/15 (суддя Ярошенко В.І.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість у сумі 333 955,29 дол. США та 73 080 грн. судового збору.
30.08.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юмін" звернулось до суду із заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 у справі № 904/2226/15.
Заява мотивована скрутним фінансовим становищем, наявністю дебіторської та кредиторської заборгованості, а також тим, що виконання рішення суду може призвести до зупинення виробничого процесу підприємства.
Судом першої інстанції частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін". Відстрочено виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 у справі № 904/2226/15 до 09.07.2017.
Ухвала мотивована загрозою банкрутства підприємства, його скрутним фінансовим становищем та здійсненням заходів для можливості погашення заборгованості.
Апеляційний господарський суд, з позицією якого погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, скасував ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2016 та відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін" про відстрочку виконання рішення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Суд бере до уваги те, що пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Відповідно до статті 121 ГПК України (в редакції, чинній на день прийняття ухвали місцевим господарським судом) при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згідно з пунктом 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами і доповненнями), підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Сервіси для юристів