ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2016 року Справа № 921/153/16-г/13 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівПоляк О.І., Данилової М.В.,розглянувши касаційну скаргуФОП ОСОБА_4на постанову від 29.06.2016 Львівського апеляційного господарського судуу справі№921/153/16-г/13 господарського суду Тернопільської областіза позовомТеребовлянського районного споживчого товариствадо за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:ФОП ОСОБА_4 Теребовлянської міської радипроусунення перешкод в користуванні земельною ділянкою
За участю представників сторін:
Від позивача - не з'явились
Від відповідача - ОСОБА_6 (дов. від 04.04.2016)
ВСТАНОВИЛА:
Теребовлянське районне споживче товариство звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за адресою вул. Паращука, 7, м.Теребовля, Тернопільської обл., шляхом звільнення торгівельного місця НОМЕР_2 площею 17 кв.м.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 28.04.2016 (суддя Стопник С.Г.) позов задоволено, усунуто перешкоди Теребовлянському районному споживчому товариству в користуванні земельною ділянкою за адресою вул. Паращука, 7, м.Теребовля, Тернопільської обл., шляхом звільнення торговельного місця НОМЕР_2 площею 17 кв.м ФОП ОСОБА_4 із знесенням (демонтажем) самочинно встановленого ним торговельного кіоску. Рішення мотивовано відсутністю у відповідача правових підстав для зайняття та використання спірної земельної ділянки, чим порушується право позивача як належного землекористувача.
Постановою колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у складі: Зварич О.В., Хабіб М.І., Юрченко Я.О. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
ФОП ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, також тим, що у позивача відсутня реєстрація права постійного користування земельною ділянкою, відсутнє погодження меж земельної ділянки в натурі та відсутня технічна документація, а також тим, що позивач не довів порушення його права на користування земельною ділянкою.
Теребовлянське районне споживче товариство у запереченнях на касаційну скаргу просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наявної в матеріалах справи копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 34812292 від 12.03.2015 Теребовлянське РСТ є власником цілісного майнового комплексу (А - адміністративний будинок з додатковим приміщенням, площею 523 кв.м; В - павільйон по торгівлі продовольчими і не продовольчими товарами, площею 54,6 кв.м; Б - павільйон по торгівлі продовольчими товарами, площею 57,4 кв.м; Д - павільйон по торгівлі м'ясопродуктами з добудовою готелю та лабораторії, площею 670,6 кв.м), за адресою: м.Теребовля, вул.Паращука,7.
На підставі рішення Теребовлянської міської Ради народних депутатів від 08.12.2000 за №224, Теребовлянському районному споживчому товариству видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ТР №001696 від 12.02.2001, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №65.
Відповідно до зазначеного Державного акта, у позивача у постійному користуванні знаходиться земельна ділянка площею 0,6956 га в межах згідно з планом землекористування для обслуговування приміщень ринку та його функціонування.
В плані зовнішніх меж землекористування даного акту зазначено - ринок в м.Теребовля по вул. Паращука, 7.
Комісією, створеною розпорядженням правління Теребовлянського РайСТ № 44 від 07.12.2015, проведено перевірку роботи окремих підприємців на ринку РайСТ м. Теребовля, вул. Паращука, 7, про що складено акт від 08.12.2015. В акті перевірки зазначено, що з 1 жовтня 2015 року на ринку РайСТ здійснюють торгівлю підприємці, в тому числі ОСОБА_4, що не уклали договорів на оренду торгового місця з РайСТ і не проводять оплати. Торгові кіоски цих підприємців 08.12.2015 були відкриті та проводилась торгівля ними особисто.
23.11.2015 позивач надіслав відповідачу лист за №304 від 23.11.2015, в якому просив в 10-денний термін розібрати встановлену тимчасову споруду - торговельний павільйон (кіоск) на земельній ділянці по вул. Паращука, 7, м.Теребовля, яка знаходиться у постійному користуванні споживчого товариства.
Вказаний лист відповідач отримав 24.11.2015, однак залишив вимогу без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.
В подальшому, комісією позивача проведено обстеження земельної ділянки ринку Теребовлянського РайСТ, за результатами якого складено акт від 21.03.2016, яким встановлено, що металевий павільйон на торговому місці НОМЕР_2 розміром 6,8 х 2,5 займає площу 17 кв.м.
29.03.2016 позивач повторно надіслав відповідачу вимогу про невідкладне звільнення торговельного місця НОМЕР_2 площею 17 кв.м з демонтажем самочинно встановленої тимчасової споруди - металевого кіоску.
Колегія суддів зазначає, що частинами 1, 2 статті 7 Земельного кодексу України (в редакції станом на 08.12.2000) передбачено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
Норма статті 92 чинного Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002.
Відповідно до приписів статті 22 Земельного кодексу України (в редакції станом на 08.12.2000) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
В частині 1 статті 23 Земельного кодексу України (в редакції станом на 08.12.2000) зазначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
В силу приписів частин 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.
Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (ст. 212 Земельного кодексу України).
Сервіси для юристів