ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2015 року Справа № 924/613/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С.(доповідач), Грека Б.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергія"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2015у справі№ 924/613/15 господарського суду Хмельницької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергія" до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПриватного підприємства "НАФТОГРУП" ОСОБА_4провизнання недійсним додатку від 07.05.2013 до договору №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.06.2012 за участю представників сторін:позивача: Скачко А.А.,відповідача: третьої особи: не з'явився, не з'явився,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергія" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до приватного підприємства "НАФТАГРУП" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 м. Хмельницький про визнання недійсним додатку від 07.05.2013 до договору №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.06.12, який укладений між ТзОВ "Торговий Дім "Енергія" та ПП "НАФТАГРУП"
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.06.2015, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі №924/613/15, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ "Торговий дім "Енергія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 та рішення місцевого господарського суду від 02.06.2015 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Скаржник в касаційній скарзі вказує на те, що додаток до договору був укладений всупереч ст. 238 Цивільного кодексу України, відповідно до якої (ч.3) представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, а також всупереч ст. 241 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.06.2012 між ТОВ "Торговий дім "Енергія" (замовник) та ПП "НАФТАГРУП" (виконавець) був укладений договір (річний) №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні.
Вказаний договір підписаний представником ТОВ ТД "Енергія" ОСОБА_4 та директором ПП "НАФТАГРУП" О.П. Круть, а також скріплений печатками сторін.
07.05.2013 між ТОВ "Торговий дім "Енергія" (замовник) та ПП "НАФТАГРУП" (виконавець) був укладений додаток до договору (річний) №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.06.2012.
Вказаним додатком сторони виклали п. 6.1. договору в наступній редакції: "всі спори, що виникатимуть із даного договору будуть вирішуватись сторонами у відповідності до діючого законодавства України. Сторони дійшли згоди, що у разі неможливості врегулювати можливий спір в позасудовому порядку шляхом переговорів, даний спір, починаючи з 07.05.2013 буде переданий на розгляд та остаточне вирішення до господарського суду України, керуючись нормами господарського-процесуального кодексу України".
Також цим додатком сторони передбачили можливість звернення до будь-якого тимчасово та/або постійно діючого третейського суду за умови належно підписаної між сторонами третейської угоди.
Даний Додаток підписаний представником ТОВ ТД "Енергія" ОСОБА_4 та директором ПП "НАФТАГРУП" О.П. Круть, місце укладення додатку: м. Київ.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначав про те, що спірний додаток був укладений всупереч ст. ст. 238 та 241 Цивільного кодексу України. Крім того, представник ТОВ Торговий дім "Енергія" ОСОБА_4 при укладанні додатку від 07.05.2013 діяв у власних інтересах, бо жодного офіційного повідомлення з його сторони на ім'я керівництва ТОВ Торговий дім "Енергія" про укладання такого додатку не надходило. З вказаних підстав позивач просив суд визнати недійсним додаток від 07.05.2013 .
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив, що позивачем не доведено у чому саме полягає порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів укладенням додатку від 07.05.2013 до договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому міжміському сполученні №60/1 від 01.06.2012 .
Колегія суддів вважає висновки судів попередніх судових інстанцій передчасними, оскільки їх зроблено на підставі неповного з'ясування дійсних обставин справи та у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Однак, оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам у повній мірі не відповідають.
Так, статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.ч. 1, 2, 4 ст. 203 ЦК України).
При цьому, статтею 215 ЦК України визначені підстави недійсності правочину, зокрема: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.
Водночас, згідно ч. 3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України, органи чи інші особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Сервіси для юристів