Постанова ВГСУ від 20.10.2015 року у справі №924/1014/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 924/1014/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І.за участю представників:від позивача:Почкіна О.М., дов. б/н від 02.07.2015р.;від відповідача 1:не з'явився; від відповідача 2:не з'явився;від третьої особи 1:не з'явився;від третьої особи 2:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Будвіс"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2015р.у справі господарського суду№924/1014/14 Хмельницької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будвіс"до 1.Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної Академії аграрних наук України; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Лампка Агро"треті особи1.Національна Академія аграрних наук України; 2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр"прозобов'язання належно виконувати зобов'язання за договором про надання послуг №04/04 від 04.04.2014р. та визнання недійсним договору про виробництво сільськогосподарської продукції №27/06 від 27.06.2014р.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.12.2014р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2015р. у справі №924/1014/14, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будвіс", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.10.2015р. задоволено вищезазначене клопотання позивача, відновлено строк для подання касаційної скарги, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу ДП "Дослідне господарство "Проскурівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної Академії аграрних наук України просило оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 20.10.2015р. представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги. Відповідачі та треті особи уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвіс" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 04.04.2014р. між Державним підприємством "Дослідне господарство "Проскурівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будвіс" (виконавець) укладений договір про надання послуг №04/04, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовникові такі послуги: проведення передпосівної підготовки земельних ділянок під с/г культури; посів, садіння і підживлення с/г культур; обробіток с/г культур засобами захисту; збирання врожаю; підготовка продукції до первинної реалізації, тощо.

Відповідно до п. 1.3. договору замовник надає виконавцю доступ до земельних ділянок площею 1 929 га з метою надання послуг відповідно до умов цього договору та передає їх картографічне зображення на місцевості.

Послуги надаються виконавцем з використанням власних чи третіх осіб матеріалів, обладнання та засобів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги (пп. 1.1, 1.2).

Пунктом 5.1 договору визначено, що здавання-приймання наданих послуг здійснюється сторонами згідно актів здавання-приймання наданих послуг з відображенням вартості понесених витрат.

Відповідно до п. 6.1.1 договору, виконавець зобов'язався своїм силами і засобами чи із залученням третіх осіб надати послуги в обсягах і строки, визначені даним договором.

Згідно з п. 6.1.3 договору, виконавець зобов'язаний для надання послуг залучати власних чи третіх осіб працівників та використовувати власні чи залучені третіх осіб технічні та транспортні засоби.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.05.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будвіс" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр" (третя особа 2) укладений договір про надання послуг №БМ_1, відповідно до умов якого третя особа 2 зобов'язалася надати позивачу послуги у рослинництві, із використанням сільськогосподарської техніки з обслуговуючим персоналом на умовах, визначених цим договором, а позивач зобов'язався створити належні умови для надання послуг, прийняти їх та оплатити обумовлену договором грошову суму.

29.05.2014р. виконавцем направлено на адресу замовника лист №21 про початок польових робіт з 31.05.2014р. з проханням замовника забезпечити доступ до земельних ділянок, зазначених у додатку №1 до договору.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Звертаючись з даною позовною заявою позивач посилався на те, що ДП "Дослідне господарство "Проскурівка" чинить перешкоди у доступі до земельної ділянки площею 1929га тим самим неналежно виконує свої зобов'язання по договору про надання послуг №04/04 від 04.04.2014р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що ДП "Дослідне господарство "Проскурівка" за умовами вищезазначеного договору взяв на себе зобов'язання надати доступ до земельної ділянки лише позивачу, а не будь-якій іншій третій особі.

Разом з тим, як вже зазначалось вище, та це було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, проте залишилось без належної уваги, відповідно до умов договору про надання послуг №04/04 від 04.04.2014р., зокрема, п. 6.1.1 договору, виконавець зобов'язався своїм силами і засобами чи із залученням третіх осіб надати послуги в обсягах і строки, визначені даним договором.

Виконавець зобов'язаний для надання послуг залучати власних чи третіх осіб працівників та використовувати власні чи залучені третіх осіб технічні та транспортні засоби (п. 6.1.3 договору).

Поза увагою господарських судів попередніх інстанцій залишились приписи ст. 902 ЦК України відповідно до яких виконавець повинен надати послугу особисто, а у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення умов договору.