Постанова ВГСУ від 20.10.2015 року у справі №920/2108/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 920/2108/14 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-партнер"на постановувід 21.07.2015 Харківського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Сумської області № 920/2108/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-партнер"доДержавного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук Українипростягнення 1300408,48грн,за участю представників: від позивача - Бонтлаб В.В.від відповідача -Жаренко В.Ф.ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.04.2015 у справі №920/2108/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Джепа Ю.А., судді: Котельницька В.І., Левченко П.І.) частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-партнер" (далі-позивач) до Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (далі-відповідач) про стягнення 1300408,48грн, в т.ч. 289212,05грн 30% річних, 170416,92грн пені, 840779,51грн курсової різниці. Стягнено з відповідача на користь позивача 289212,05грн 30% річних та 170416,92грн пені. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 840779,51грн курсової різниці відмовлено.

Харківський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргами позивача та відповідача, постановою від 21.07.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., судді Терещенко О.І., Ільїн О.В.) рішення місцевого господарського суду у справі скасував в частині задоволення позову і стягнення з відповідача 289212,05грн 30% річних та 170416,92грн пені, прийнявши в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Позивач не згоден з постановою суду апеляційної інстанції у справі в повному обсязі та з рішенням місцевого господарського суду в частині відмови в позові, в поданій касаційній скарзі просить їх відповідно скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального права, а саме: ч.3 ст. 203, ч. 4 ст. 341 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 549, ст. 601, ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, позивач вважає, що укладені між сторонами спору угоди про зарахування зустрічних вимог, строк яких настав, є способом безготівкового розрахунку, що дає можливість застосувати погоджену умовами договору поставки №36 від 23.04.2013 формулу для розрахунку курсової різниці. Крім того, скаржник зазначає, що, уклавши угоди про зарахування зустрічних вимог, він не позбувся права на стягнення з відповідача також 30% річних та пені, оскільки приписи законодавства, які регулюють такі відносини, не ставлять можливість нарахування штрафних санкцій та сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, в залежність від форми погашення заборгованості.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти її задоволення.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 23.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохім-партнер" (постачальник) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Іскра" Національної академії аграрних наук України (Державне підприємство "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України - правонаступник, покупець) укладено договір поставки товару на умовах відстрочення платежу, який визначає умови поставки товару (засобів захисту рослин та/або мікродобрив, та/або насіння) на умовах відстрочення платежу (п.1.1 договору); ціна товару, що є предметом даного договору, вказується в додатках до даного договору в національній валюті (п. 2.4 договору); покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього договору, з врахуванням положень п. 2.4 та розділу 5 даного договору (п.5.1 договору); відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору, зазначені у додатках і визначені у національній валюті України, еквівалентна курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору. Сума у гривні, що підлягає до сплати покупцем, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на дату оплати. Для цього використовують наступну формулу:

S = ( А1/ А2) * В, де:

S - ціна товару на момент проплати;

В - ціна товару на момент підписання даного договору ;

А2- курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання договору;

А1- курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день перерахування грошей (п. 5.2 договору з урахуванням додатків №1 та №2 до договору); вартість товару оплачується на поточний рахунок постачальника в національній валюті, скориговану пропорційно зміні курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару (п.5.3 договору); сторони визначили та погодили, що оплата товару згідно даного договору проводиться наступним чином: 20% від вартості товару попередньо оплачується покупцем в строк до 30.04.2013, 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 10.09.2013 (п.5.4 договору); за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (п. 8.2 договору); сторони згідно з п.2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за неправомірне користування коштами постачальника сплачує на користь останнього 30% річних (п.8.6 договору).

09.01.2014 Господарським судом Сумської області прийнято рішення у справі №920/2113/13, яким задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-партнер" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Національної академії аграрних наук України про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору поставки товару на умовах відстрочення платежу від 23.04.2013 №36 та стягнено з відповідача на користь позивача 1337153,40грн основного боргу, 142946,86грн 30% річних, 63102,86грн пені, 7061,34грн інфляційних втрат, 11753,22грн штрафу та 31240,35грн судового збору.

Вказане судове рішення набрало законної сили, 21.01.2014 на його виконання видано відповідний наказ.

10.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохім-партнер" (сторона-1) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (сторона-2) укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої зобов'язання сторони-2 перед стороною-1 згідно з рішенням Господарського суду Сумської області від 09.01.2014 у справі №920/2113/13 зменшуються на суму 1032298,00грн (п. 3 угоди від 10.07.2014); сторони погодилися, що з моменту підписання даної угоди сторона-1 є кредитором, а сторона-2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання відповідно до рішення Господарського суду Сумської області від 09.01.2014 у справі № 920/2113/13 у розмірі 560960,03грн, що являється розміром основного боргу (п.3.1 договору).

Крім того, заявою-повідомленням №56 від 27.11.2014 "Про зарахування однорідних вимог, строк виконання яких настав, у порядку ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України" позивач зарахував в односторонньому порядку залишок заборгованості відповідача за рішенням Господарського суду Сумської області від 09.01.2014 у справі № 920/2113/13 на суму 560960,03грн. Вказана заява надіслана відповідачеві 29.11.2014.

Зазначаючи про те, що відповідач несвоєчасно розрахувався за поставлений товар по договору №36 від 23.04.2013, оскільки основна заборгованість, стягнута за рішенням суду від 09.01.2014, була погашена 10.07.2014 на суму 776193,37грн та 29.11.2014 на суму 560960,03грн, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 30% річних в сумі 289212,05грн, пені в сумі 170416,92грн та курсової різниці в сумі 840779,51грн, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 610, 625 Цивільного кодексу України та умовами пунктів 5.2, 5.3, 8.2, 8.6 договору поставки №36 від 23.04.2013.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що, оскільки підставою для припинення грошового зобов'язання відповідача було зарахування зустрічних однорідних вимог, а не належне виконання у вигляді перерахування грошових коштів, у позивача відсутні підстави для розрахунку курсової різниці за формулою, визначеною пунктом 5.2 договору поставки із застосуванням дат зарахування позивачем зустрічних однорідних вимог відповідача (10.07.2014 та 29.11.2014), оскільки вони (дати) не є датами оплати товару за узгодженими сторонами умовами пунктів 5.3, 6.1 договору поставки. У зв'язку із вказаним, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення курсової різниці в сумі 840779,51грн. Відносно стягнення з відповідача відсотків річних, місцевий господарський суд зазначив, що кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання, оскільки рішення суду, не виконане в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Щодо заявленої до стягнення пені, місцевий господарський суд, встановивши підстави для її нарахування та перевіривши відповідність строку, за який вона нарахована, приписам ст. 232 Господарського кодексу України, вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умовам договору поставки, також дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Здійснюючи апеляційний перегляд, Харківський апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції про безпідставність стягнення з відповідача курсової різниці.

Разом з тим, в частині вимог про стягнення процентів річних та пені суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого господарського суду та, приймаючи нове рішення про відмову в цій частині позову, зазначив, що зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог прирівнюється за правовими наслідками до належного виконання зобов'язань за договором, а тому для нарахування відсотків річних та штрафних санкцій відсутні підстави. Крім того, апеляційний господарський суд вказав, що внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог позивачем змінено форму розрахунків, передбачену пунктом 5 договору поставки, та анулювано зобов'язання відповідача здійснити розрахунки у грошовій формі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про безпідставність позову в частині стягнення курсової різниці, з огляду на таке.

Нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (пункт 1 частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, втім, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання також в іноземній валюті.