ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2015 року Справа № 917/218/15
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач)розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скарги Виконавчого комітету Полтавської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 у справі № 917/218/15господарського судуПолтавської областіза позовомВиконавчого комітету Полтавської міської радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 простягнення збитків за участю представників: від позивача -не з'явився,від відповідача -не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Виконавчий комітет Полтавської міської ради звернувся до Господарського суду Полтавської області із позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення збитків у розмірі 16 500 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.05.2015 у справі №917/218/15 (суддя Сірош Д.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 (головуючий суддя - Лакіза В.В., судді: Гетьман Р.А., Пуль О.А.), у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, виконавчий комітет Полтавської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 36, 39, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 22, 626 Цивільного кодексу України.
На думку заявника касаційної скарги, господарські суди попередніх інстанцій в порушення приписів ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дійшли неправильного висновку щодо відсутності правових підстав для застосування до існуючих правовідносин норм ст. 22 Цивільного кодексу України, а саме стягнення завданих збитків у формі упущеної вигоди.
Представники сторін не скористалися своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено будівництво складу металовиробів по АДРЕСА_1 та введено вказаний об'єкт в експлуатацію згідно з декларацією ПТ 142130530404 від 22.03.2013.
Як зазначав позивач, про здійснення вказаного будівництва відповідачем, йому стало відомо із довідки Держфініспекції від 14.02.2014.
Господарськими судами встановлено, що 07.08.2014 виконавчий комітет Полтавської міської ради звертався листом до відповідача з пропозицією укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Полтава.
Позивач також звертався до Господарського суду Полтавської області із позовом до ФОП ОСОБА_4 про визнання договору про пайову участь від 07.08.2014 № 46 укладеним.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.12.2014 у справі № 917/2113/14, у задоволенні вказаного позову відмовлено. Зазначеним рішенням встановлено, що на час видачі дозволу на виконання будівельних робіт договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту між позивачем та відповідачем укладений не був, а оскільки позивач звернувся з пропозицією щодо укладення вказаного договору після введення об'єкта будівництва в експлуатацію, то граничний термін для укладення такого виду договору сплив.
В матеріалах справи відсутні докази скасування чи зміни рішення господарського суду Полтавської області у справі № 917/2113/14 від 16.12.2014
Звертаючись з даним позовом позивач вказував, що при належному виконанні відповідачем положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Полтава, затвердженого рішенням Полтавської міської ради від 18.05.2012 місцевим бюджетом м. Полтава дійсно були б отримані кошти у розмірі 16 500 грн., які на думку позивача, є його збитками (упущеною вигодою), що неправомірно утримані відповідачем, а відтак підлягають стягненню на підставі ст. 22 ЦК України.
Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про те, що приписи ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначають єдину підставу для перерахування коштів (пайової участі у розвитку інфраструктури) - договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Полтави. При цьому, господарські суди попередніх інстанцій вказали про відсутність в діях відповідача складу правопорушення, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Згідно ч. 5 ст. 40 зазначеного Закону, величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Частиною 9 ст. 40 вказаного Закону визначено строки, упродовж яких мають укладатися договори про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту - не пізніше ніж 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Таким чином, вищевикладеними правовими нормами встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен укладатись із замовником будівництва до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Договір є єдиною підставою для сплати замовниками будівництва коштів пайової участі у розвитку інфраструктури.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.02.2013 об'єкт будівництва відповідача введено в експлуатацію. Водночас договір пайової участі до вищевказаної дати між сторонами укладено не було, а відтак у відповідача не виникло зобов'язання щодо сплати вказаних коштів.
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Згідно ч. 3 ст. 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Сервіси для юристів