ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2015 року Справа № 916/1298/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача - Реу К.П.,відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2015у справі№916/1298/15-гза позовомДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" домалого приватного підприємства "Валентин"пророзірвання договору оренди та зобов'язання повернути майноВ С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Одеської області від 04.06.2015 (суддя Власова С.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 (судді: Таран С.В., Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.), в позові відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.
ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" (далі - ДП МОУ "Одеський завод будівельних матеріалів") в поданій касаційній скарзі просить скасувати рішення та постанову, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.285,287 ГК України, ст.ст.269,270,286,287 Податкового кодексу, ст.ст.5,18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.ст.22,35 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки обставинам порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача за надання комунальних послуг та відшкодування земельного податку, щодо своєчасної сплати орендних платежів, а також щодо відсутності переукладення договору оренди з РВ ФДМУ по Одеській області, що є істотними порушеннями договору оренди від 02.04.2002.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Одеської області з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
02.04.2002р. між ДП МОУ "Одеський завод будівельних матеріалів" (орендодавець) та МПП "Валентин" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди від 02.04.2002), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме: приміщення колишнього гіпсолітового цеху, площею 1296 кв.м, розміщене за адресою: м.Одеса, вул.Хімічна, 35, що знаходиться на балансі позивача, вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою від 18.03.2002 і становить 284602 грн. Майно передається в оренду з метою виробництва товарів народного споживання.
25.04.2002р. договір оренди від 02.04.2002 погоджений заступником начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3 договору оренди від 02.04.2002 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - березень 2002р. - 1897,35 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та орендодавцеві у співвідношенні 30 % та 70 % щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.
Пунктами 5.2, 5.7, 5.8 договору оренди від 02.04.2002 передбачено обов'язок орендаря своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату; у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормативного фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря; укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача щодо надання комунальних послуг орендарю.
Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору (п.8.2 договору оренди від 02.04.2002).
За умовами пунктів 10.3, 10.4 договору оренди від 02.04.2002 зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною; за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством.
Цей договір укладено строком на 10 років та діє з 02.04.2002р. до 02.04.2012р. включно (п.10.1 договору оренди від 02.04.2002).
Згідно з пунктом 10.6 договору оренди від 02.04.2002 в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
На дату закінчення строку договору оренди від 02.04.2002 і протягом місяця після закінчення цього строку жодна із сторін договору не заперечувала проти продовження його дії.
Відповідно до ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно з ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відтак, відповідно до вимог ст.764 ЦК України та ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди від 02.04.2002 вважається продовженим на той самий термін та на тих же умовах.
01.06.2012р. сторони уклали додаткову угоду до договору оренди від 02.04.2002, пунктом 1 якої внесено зміни до п.3.1 договору та встановлено орендну плату без урахування ПДВ із розрахунку 9429,45 грн. на місяць.
Позивач направив відповідачу претензію від 14.01.2015 №5 з вимогою укласти договір про відшкодування витрат балансоутримувача за надання комунальних послуг та відшкодування земельного податку. До вказаної претензії заводом було додано підписаний ним екземпляр названого вище договору.
Листом №03 від 02.03.2015 відповідач повідомив позивача про те, що він ніякою мірою не відмовляється від підписання договору про відшкодування витрат балансоутримувача за надання комунальних послуг орендарю та відшкодування земельного податку, згоден в повній мірі відшкодовувати платежі починаючи з 01.01.2015р. та гарантує відповідну оплату, проте, просить роз'яснити, чому нарахування компенсацій починається з 2011 року, а не з моменту укладення договору (з 01.01.2015 року) та чому площа, яку він займає, завищена шляхом обліку площі за договорами зберігання, які не мають ніякого відношення до укладеного договору оренди.
Посилаючись на те, що протиправна бездіяльність відповідача значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні (продовженні) договору від 02.04.2002, останній звернувся до господарського суду позовом про розірвання договору оренди від 02.04.2002 та зобов'язання повернути майно.
Згідно зі ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Однак, наявні в матеріалах справи копії платіжних документів свідчать про оплату МПП "Валентин" орендних платежів за період з серпня 2011р. по квітень 2015р. Відсутність будь-якої заборгованості щодо орендної плати не спростовує орендодавець. Отже, передбачена ст.782 ЦК України правова підстава для відмови орендодавця від договору оренди в даному випадку відсутня.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень, відповідач дійсно часто здійснював орендні платежі після 12 числа місяця, наступного за звітним, проте такі прострочення орендаря були незначними, тому суди дійшли висновку про те, що таке порушення договору не є істотним в розумінні положень ст.651 ЦК України.
Крім того, зважаючи на листування, що здійснювалося сторонами у 2015 році з приводу укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача щодо надання комунальних послуг орендарю, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідне листування свідчить про те, що відповідач не ухиляється від укладення цього договору, а намагається узгодити з орендодавцем істотні умови договору про відшкодування витрат балансоутримувача.
Сервіси для юристів