ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2015 року Справа № 910/8542/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С.(доповідач), Грека Б.М.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.07.2015у справі№ 910/8542/15-г господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"простягнення 509 651,86 грн. за участю представників сторін:позивача:Заболотний А.М.,відповідача:Лобанова С.А.,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Карпатигаз" про стягнення з останнього 193 897,16 грн. пені, 23 267,66 грн. річних, 292 487,04 грн. інфляційних втрат та 10 885,45 грн. судового збору.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі №910/8542/15-г, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 48 474,29 грн. - пені, 23 267,66 грн. - 3% річних, 292 487,04 грн. - інфляційних втрат та 7 284,58 грн. - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів, ПАТ "Укргазвидобування" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015 скасувати в частині відмови у задоволенні позову стосовно стягнення з відповідача пені у сумі 145 422,87 грн., в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування"), як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", як замовником, 20.04.2011 укладено договір №УГВ2949/06-11 на надання послуг по видобуванню, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату, за умовами якого виконавець зобов'язується за плату надати замовнику послуги по видобуванню, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю вартість наданих послуг на умовах, передбачених договором.
Згідно з п.2.6 договору замовник зобов'язаний своєчасно проводити оплату послуг виконавця згідно з п.4.2 даного договору, відповідно до якого оплата за послуги, що будуть надані в наступному місяці, здійснюється шляхом 100% передоплати до 20 числа поточного місяця, в розмірі, визначеному за попередній місяць, з наступним корегуванням суми по факту надання послуг відповідно до підписаних актів приймання-передачі наданих послуг протягом 10 (десяти) днів з моменту їх підписання на рахунки виконавця.
Судами встановлено, що виконавець свої зобов'язання за договором виконував належним чином та в повному обсязі, надання позивачем послуг та прийняття їх відповідачем, в даному випадку, у серпні-жовтні 2014 року підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі наданих послуг, які є в матеріалах справи.
Вартість наданих виконавцем у серпні 2014 послуг, згідно вказаних актів, склала 5 447 091,75 грн., у вересні 2014 - 5147 261,50 грн., у жовтні 2014 - 5 161 864,00 грн.
Судами також встановлено, що з урахуванням умов договору, остаточний розрахунок за отримані у серпні 2014 послуги мав бути здійснений відповідачем 10.09.2014, за отримані у вересні 2014 послуги - 10.10.2014, за отримані у жовтні 2014 послуги - 10.11.2014, в той час як відповідач порушив вказані строки.
Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасних розрахунків за надані позивачем послуги, тому позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача штрафні санкції , які передбачені умовами самого договору, а також нормами чинного законодавства.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача пені 48 474,29 грн., 23 267,66 грн. 3% річних та 292 487,04 грн. інфляційних втрат, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, вказав, що оскільки відповідач порушив умови договору щодо своєчасності оплати отриманих послуг, тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача штрафні санкції, передбачені умовами договору. При цьому, місцевий суд вказав, що позовні вимоги про стягнення 193 897,16 грн. пені є обґрунтованими та правомірними, але з урахуванням поданої відповідачем заяви про зменшення розміру пені на 75% до 48 474,29 грн. та положень п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України , вважає за можливе заяву відповідача задовольнити та зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 48 474,29 грн.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обґрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 292 487,04 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 23 267,66 грн.
Вирішуючи спір у частині стягнення з відповідача неустойки за прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого природного газу, суди попередніх інстанцій виходили з наявності правових підстав для зменшення заявленої до стягнення неустойки до 48 474,29 грн.(на 75%)
Предметом касаційного оскарження у даній справі є питання про необґрунтованість зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню з відповідача внаслідок прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг.
Відмовляючи частково у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 145 422,87 грн. місцевий господарський суд, з яким погодився й апеляційний, на підставі ст.83 ГПК України зменшив розмір нарахованої позивачем пені до 48 474,29 грн., посилаючись на те, що відповідач знаходиться у складному фінансовому становищі, а застосування до відповідача штрафних санкцій у повному обсязі може привести ще до більш тяжкого фінансового стану, в якому він знаходиться на теперішній час.
Проте, з вказаними висновками господарських судів попередніх судових інстанцій погодитись не можна, враховуючи наступне.
Згідно з приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 названого Кодексу).
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Частиною першою статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Сервіси для юристів