Постанова ВГСУ від 20.10.2015 року у справі №910/29082/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 910/29082/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоВладимиренко С.В.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 р.та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 17.03.2015 р.у справі№ 910/29082/14 господарського суду міста Києваза позовом Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" (надалі - ПАТ ""Фінростбанк)доПублічного акціонерного товариства "Авант-Банк" (надалі - ПАТ "Авант-Банк")третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватконсалтінг" (надалі - ТОВ "Авант-Банк")простягнення безпідставно списаних грошових коштів у сумі 47 000 000 грн. за участю представників: від позивача- не з'явилися від відповідача- Доброрез О.А.від третьої особи- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року ПАТ "Фінростбанк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Авант-Банк" та просило суд повернути безпідставно списані грошові кошти у сумі 47 000 000 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. (суддя Головіна К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 р. (головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., судді: Буравльов С.І., Руденко М.А.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими постановою та рішенням, ПАТ "Фінростбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.10.2015 р. (головуючий суддя Плюшко І.А., судді: Самусенко С.С., Татьков В.І. (доповідач) відновлено ПАТ "Фінростбанк" строк на касаційне оскарження, касаційну скаргу ПАТ "Фінростбанк" прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 20.10.2015 р.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 19.10.2015 р. № 02-05/798 у зв'язку з перебуванням судді Плюшка І.А. у відпустці для розгляду справи № 910/29082/14 сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий суддя Владимиренко С.В., судді: Самусенко С.С., Татьков В.І. (доповідач).

До початку судового засідання, 20.10.2015 р., через канцелярію Вищого господарського суду України, від ПАТ "Авант-Банк" надійшов відзив на подану позивачем у справі касаційну скаргу, за замістом якого відповідач просив суд залишити без задоволення касаційну скаргу, а прийняті у справі рішення та постанову залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення, викладені у відзиві, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 28.08.2012 р. між ТОВ "Приватконсалтінг" (позичальником) та ПАТ "Авант-Банк" (банком) укладено кредитний договір № К-Ю/12/037 (надалі - Договір), за умовами якого банк надав позичальнику у користування кредит на суму 47 000 000 грн., за ставкою у 8 % річних та на строк до 26.02.2015 р.

Згідно з п.п. 10.1.4., 10.2.6. Договору, кредитор має право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод вжити один або декілька заходів, зокрема, вимагати дострокового повного погашення заборгованості у разі погіршення фінансового стану, платоспроможності і кредитоспроможності позичальника (що визначається за методикою кредитора відповідно до вимог Національного банку України та законодавства України) порівняно з датою укладення договору, яке створює загрозу невиконання або невчасного виконання позичальником зобов'язань за договором.

Пунктом 10.3. Договору передбачено, якщо кредитор вирішив скористатися правами, визначеними у п.п. 10.1.1-10.1.4, він повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. Позичальник зобов'язаний виконати вимогу, зазначену в письмовому повідомленні кредитора, і здійснити погашення заборгованості негайно, але не пізніше 30 календарного дня з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення (якщо у повідомленні не зазначений менший строк). У разі невиконання позичальником вимоги, кредитор має право звернути стягнення за договором забезпечення, пред'явити вимогу поручителям та вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між ПАТ "Фінростбанк" (заставодавець) та ПАТ "Авант-Банк" (заставодержатель) 28.08.2012 р. укладено договір застави, за яким заставодавець передав, а заставодержатель прийняв у заставу майнові права на грошові кошти в розмірі 47 000 000 грн., які були розміщені на вкладному (депозитному) рахунку заставодавця № 16134010000280 за умовами договору про надання міжбанківського депозиту № ММ2799600 від 22.01.2014 р. на строк по 27.02.2015 р. під 6,75 % річних.

Згідно з п. 2.1.5. договору застави у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником основного зобов'язання заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави в порядку, що передбачений розділом 3 цього договору, та задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави в повному обсязі, визначені на момент фактичного задоволення, враховуючи суму заборгованості за кредитом, плату за користування грошовими коштами, збитків, неустойки, штрафів, пені, іншої заборгованості та витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та зверненням стягнення на предмет застави тощо.

Відповідно до п. 2.1.6. договору застави (в редакції додаткового договору від 22.01.2014 р.) підписанням цього договору заставодавець надає доручення заставодержателю здійснювати договірне списання з рахунків заставодавця, зокрема, з рахунку № 16134010000280 в ПАТ "Авант-Банк", а також з рахунків, що будуть відкриті заставодавцем у заставодержателя в майбутньому та реквізити яких заставодержатель визначить самостійно, будь-яких сум, належних до сплати позичальником за кредитним договором та договорами забезпечення з метою погашення заборгованості. Таке договірне списання може здійснюватися заставодержателем протягом строку дії даного договору будь-яку кількість разів з дати настання строку виконання відповідного грошового зобов'язання (включно) до повного погашення заборгованості перед заставодержателем. Заставодержатель є отримувачем коштів по договірному списанню. Списання коштів з рахунків заставодавця здійснюється на підставі меморіального ордеру.

У разі відсутності або недостатності у заставодавця коштів в необхідній валюті для погашення заборгованості заставодавець надає заставодержателю доручення здійснювати договірне списання коштів в інших валютах з будь-яких рахунків заставодавця. Списання здійснюється заставодержателем в розмірі, еквівалентному сумі зобов'язань позичальника за кредитним договором, договорами забезпечення з врахуванням витрат та комісій, пов'язаних з купівлею/обміном/продажем іноземної валюти.

При зверненні стягнення заставодержатель має право задовольнити у повному обсязі вимоги, забезпечені заставою шляхом договірного списання грошових коштів з рахунку заставодавця № 16134010000280 в ПАТ "Авант-Банк", відкритого згідно з договором про надання міжбанківського депозиту № ММ27996ЮС від 28.08.2012 р. будь-яку кількість разів та до повного погашення заборгованості позичальником та/або заставодавцем перед банком за кредитним договором (п. 3.2.4. договору застави).

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, судами встановлено, що на виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі, передбаченому договором, що підтверджено відповідною випискою з банківського рахунку ТОВ "Приватконсалтінг".

Водночас, позичальник у відповідності до п. 7.3. кредитного договору 10.06.2014 р. звернувся до відповідача з листом № 2, в якому повідомив банк про погіршення своєї фінансово-господарської діяльності, що могло би вплинути на виконання ним обов'язків за його кредитними зобов'язаннями.