ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2015 року Справа № 908/997/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -Сидорченко В.В.,відповідача-Саржинська О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 02.07.2015у справі№908/997/15-гза позовомПАТ "НАК "Нафтогаз України"доКонцерну "Міські теплові мережі"простягнення коштів
встановив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 (суддя Серкіз В.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з Концерну "Міські теплові мережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в сумі 66260938,23 грн. основного боргу, 14537821,59 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 2423516,51 грн. Відмовлено в позові в частині стягнення 3% річних в сумі 1479672,97 грн.
Рішення мотивоване тими обставинами, що за змістом п.п.3.4,6.1 договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 №14/2530/11 (далі - договір) акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, в зв'язку з чим, з огляду на підписання позивачем (кредитором) лише 26.09.2013р. актів за вересень-грудень 2012р., на підставі ст.613 ЦК України період прострочення відповідача за цими актами слід обраховувати починаючи з 27.09.2013р. (на наступний день після їх підписання) та без включення до цього періоду днів фактично здійснених відповідачем платежів, що свідчить про необґрунтованість нарахування позивачем 3% річних за період до 27.09.2013р.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2015 (судді: Колядко Т.М., Скакун О.А., Стойка О.В.) рішення змінено шляхом стягнення з Концерну "Міські теплові мережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 14198402,84 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 3836166,92 грн. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в сумі 67022,56 грн. В решті рішення залишено без змін.
Постанова мотивована доведеністю неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з повної та своєчасної оплати вартості газу, поставленого позивачем протягом вересня-грудня 2012р.
Концерн "Міські теплові мережі" в поданій касаційній скарзі (з урахуванням заяви про виправлення описок в касаційній скарзі від 19.10.2015 №1-1910/20) просить скасувати постанову в частині стягнення 3% річних в сумі 3836166,92 грн., рішення в частині стягнення 3% річних в сумі 2423516,51 грн. залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.512,526,530,538,613,627,629 ЦК України та ст.ст.4,33,43,82 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на неправильність здійсненого апеляційним судом перерахунку 3% річних з огляду на те, що п.6.1 договору в частині визначення строків оплати природного газу може застосовуватися виключно у сукупності з п.3.4 договору, який передбачає наявність акту як підстави для остаточних розрахунків, а акти приймання-передачі газу за вересень-грудень 2012р. були підписані позивачем лише 26.09.2013р. що підтверджується листом позивача №9-5543/1.5-13 від 22.10.2013. Крім того, заявник вважає, що судовими рішеннями в адміністративній справі №808/8133/13-а
встановлено фактів, що мають преюдиціальне значення при розгляді даного спору, зокрема, щодо сплати відповідачем на користь позивача 43917327 грн. за спожитий природний газ згідно платіжного доручення від 27.12.2012 №33. На думку скаржника, позивачем при нарахуванні 3% річних неправомірно застосовано період починаючи з 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в той час як термін прострочення виконання грошового зобов'язання має обчислюватися з 15 числа місяця.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова та рішення від 24.03.2015 - скасуванню в частині позовних вимог про стягнення 14537821,59 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 3903189,48 грн. з передачею справи на новий розгляд в цій частині позову до господарського суду Запорізької області з наступних підстав.
Змінюючи первісне рішення шляхом стягнення 3% річних в сумі 3836166,92 грн. та відмови в позові в частині стягнення 339418,8 грн. інфляційних втрат, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
30.09.2011р. між сторонами укладено договір на купівлю-продаж природного газу №14/2530/11 (далі - договір), за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 році та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Згідно з п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Пунктом 3.4 договору визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п.11.1 договору строк його дії в частині реалізації газу - з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості.
Спірним періодом, за яким заявлено позов, є вересень-грудень 2012 року.
На виконання умов договору, позивач в період з вересня по грудень 2012 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 152380341,66 грн. (з врахуванням оплати за транспортування), про що свідчать акти приймання-передачі природного газу (а.с.18-22): газ, спожитий у вересні 2012 року, оформлений актами приймання-передачі: від 30.09.2012р. - 461,647 тис. куб. м. на суму 2 152 076,43 грн., від 26.11.2012р. - 840,812 тис. куб. м. на суму 3 919 666,89 грн.; газ, спожитий у жовтні 2012 року, оформлений актом від 27.11.2012р. - 2 563,446 тис. куб. м. на 11 950 108, 5 грн.; газ, спожитий у листопаді 2012 року, оформлений актом від 30.11.2012р. - 10975,230 тис. куб. м. на суму 51 163 624,8 грн.; газ, спожитий у грудні 2012 року, оформлений актом від 31.12.2012р. - 17 846,327 тис. куб. м. на суму 83 194 865,04 грн.
Концерном природний газ, отриманий за зазначений період, оплачено частково в сумі 86119403,43 грн. Таким чином, сума основного боргу складає 66260938,23 грн., що не оспорюється відповідачем.
Згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви, позивачем визначено період прострочення з 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки, тобто відповідно з 14 жовтня, 14 листопада, 14 грудня 2012 року та з 14 січня 2013 року.
Суд першої інстанції з посиланням на ст.614 ЦК України визнав, що відповідач не довів, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання з оплати отриманого природного газу, тому дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції погодився з наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат в сумі 14537821,59 грн. та задовольнив позовні вимоги в цій частині повністю. Щодо розрахунку позивачем 3% річних в сумі 3903189,48 грн. господарський суд Запорізької області погодився частково, зокрема, враховуючи умови п.п.3.4,6.1 договору №14/2530/11 від 30.09.2011, дійшов висновку, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки, може здійснюватись Концерном лише за наявності підписаного ПАТ "НАК "Нафтогаз України" акту приймання-передачі газу, як підстави для остаточного розрахунку.
Апеляційна інстанція, враховуючи п.п.3.4,6.1 договору №14/2530/11 від 30.09.2011, погодилася з висновком суду першої інстанції щодо наявності прострочення кредитора (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") у підписанні відповідного акту приймання-передачі природного газу з тих підстав, що фактично спожиті відповідачем обсяги природного газу в період з вересня по грудень 2012 року за договором №14/2530/11 від 30.09.2011 перевищували обсяги, передбачені п.2.1 договору в редакції додаткової угоди №2 від 31.08.2012, тому без підтвердженого з боку постачальника розподілу обсягу природного газу за категоріями споживачів та договорами шляхом підписання відповідних актів приймання-передачі газу, Концерн не міг здійснювати оплату отриманого газу за спірний період, що є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК України.
Однак, висновок місцевого господарського суду про те, що згідно листа ПАТ "НАК "Нафтогаз України" без номеру та дати (а.с.44) відповідні акти приймання-передачі були підписані лише 26.09.2013р., апеляційний суд визнав необґрунтованим з тих мотивів, що, по-перше, у зазначеному листі відсутні посилання на договір №14/2530/11 від 30.09.2011р., періоди заборгованості та які саме акти приймання-передачі природного газу (за які періоди, їх номери, дати тощо) були підписані 26.09.2013р.
По-друге, відповідачем не доведено, що акти приймання-передачі за вересень-грудень 2012 року були підписані саме 26.09.2013р., оскільки не надано суду лист №7056/13 від 09.10.2013р., у відповідь на який ПАТ "НАК "Нафтогаз України" направив відповідачу лист без номеру та дати.
По-третє, лист відповідача №1426/01 від 15.03.2013р., доданий до пояснень на відзив на апеляційну скаргу, не має доказів направлення позивачу та не є доказом визначення дати, коли акти приймання-передачі за спірний період були підписані позивачем.
Сервіси для юристів