Постанова ВГСУ від 20.10.2015 року у справі №903/172/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 903/172/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоДемидової А.М.суддівВоліка І.М., Шевчук С.Р. (доповідач)

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Груп" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2015у справі№ 903/172/15 господарського суду Волинської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Груп" 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 простягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Гапон С.Й., дов. б/н від 19.10.2015

- відповідача 1: Поліщук А.М., дов. б/н від 05.03.2015

- відповідача 2: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.04.2015 у справі № 903/172/15 (суддя Вороняк А.С.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 (у складі головуючого судді Олексюк Г.Є., суддів Гудак А.В., Сініцина Л.М.), задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, стягнуто з ТОВ "Моноліт-Групп" на користь ТОВ "Волиньторгхліб" 140 000 грн, а також стягнуто солідарно з ТОВ "Моноліт-Групп" та ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ "Волиньторгхліб" 1000 грн.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ТОВ "Моноліт-Групп" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 207, 640, 643, 1047 Цивільного кодексу України, ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оскільки сторонами не були узгоджені усі суттєві умови договору безпроцентної позики, ТОВ "Моноліт-Групп" не здійснювався акцепт спірного договору, а факсимільна копія цього договору не є належним доказом його укладення, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 у справі №903/172/15 і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач та відповідач 2 не скористалися правом, наданим ст.1112 ГПК України, не надали відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

У судовому засіданні 20.10.2015 представник ТОВ "Моноліт-Групп" підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Представник ТОВ "Волиньторгхліб" у судовому засіданні заперечив проти касаційної скарги, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 19.10.2015 склад колегії суддів змінено та призначено колегію суддів у складі головуючого судді Демидової А.М., суддів Воліка І.М., Шевчук С.Р. для розгляду касаційної скарги у справі №903/172/15.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 30.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб" (як позикодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп" (як позичальником) був укладений договір безпроцентної позики №30/12-13 шляхом обміну документами засобами факсимільного зв'язку.

Згідно з п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п.2.1 цього договору (надалі іменується "позика"), а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим договором термін.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору сума позики становить 140 000 грн. За цим договором проценти за надання позики не нараховуються та не сплачуються.

Позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника (п. 3.1 договору).

Згідно з п.4.1 договору повернути всю суму позики позичальник зобов'язується до " 20" січня 2014 року.

Відповідно до п.п. 5.1 - 5.3 договору позичальник зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в термін, встановлений в п. 4.1 цього договору. Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця. Днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування суми позики (її частини) на поточний рахунок позикодавця.

Згідно з п.7.1 договір набуває чинності з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором.

Цей договір підписується сторонами та скріплюється їх печатками (п.8.1 договору).

Згідно з п. 8.7 договору цей договір укладений по факсимільному зв'язку або електронній пошті, має юридичну силу - до обміну оригіналами.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що договір безпроцентної позики №30/12-13 від 30.12.2013 був підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств, обміну оригіналами не відбулося, доказів іншого сторонами суду не подано.

На виконання умов договору позивач перерахував 140000 грн на рахунок відповідача (відкритий в АТ "Сбербанк Росії" р/р НОМЕР_1, МФО 320627) на підставі платіжного доручення № 8511 від 30.12.2013.