ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2015 року Справа № 910/1240/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справісуддівВладимиренко С.В. Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк"на рішення від та на постанову відгосподарського суду міста Києва 07.04.2015 Київського апеляційного господарського суду 09.06.2015у справі господарського суду№ 910/1240/15-г міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк"доПублічного акціонерного товариства "Банк професійного фінансування"прозастосування наслідків недійсності нікчемного правочину та витребування майна, ціна позову - 1 299 769,06 грн.за участю представників:
від позивача - Шевченко Т.В .
від відповідача - не з'явилися
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі № 910/1240/15-г (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду України від 09.06.2015 (головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді: Сітайло Л.Г., Баранець О.М.), відмовлено Публічному акціонерному товариству "Міський комерційний Банк" в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Міський комерційний Банк" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду України від 09.06.2015 у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Позивач зазначає, що спірний автомобіль належить позивачу на праві власності, обов'язок щодо його збереження покладено законом на Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного автомобіля у подальшому має бути забезпечено права вкладників неплатоспроможного банку.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 16.09.2014 між Публічним акціонерним товариством "Банк професійного фінансування" (покупець) та Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний Банк" (продавець) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 08/14, відповідно до пункту 2.1. якого продавець продає, а покупець купує наступний товар: транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, G 500 V 8, 2006 року випуску, чорного кольору, шасі (кузов, рама) WDB4632481X160010, тип легковий універсал-В, реєстраційний номер АА0088РЕ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії САО № 378639, видане - ВРЕР - І УДАІ в м. Києві.
Згідно з пунктом 3.1. договору вартість транспортного засобу становить 1 083 140,88 грн., крім того ПДВ 216 628,18 грн., на загальну суму 1 299 769,06 грн., які покупець повинен перерахувати продавцю протягом п'яти банківських днів з моменту оформлення цього договору.
Пунктами 4.2, 4.3 договору передбачено, що продавець зобов'язується передати покупцю товар після надходження платежу на поточний рахунок продавця. Разом з передачею товару сторони підписують акт приймання-передачі транспортного засобу.
У пункті 6.1 договору вказано, що право власності на товар, купівля-продаж якого здійснюється відповідно до даного договору, переходить від продавця до покупця в момент фактичної передачі товару та документів на нього.
Згідно з актом приймання-передачі транспортного засобу від 19.09.2014 продавець передав, а покупець прийняв транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, G 500 V 8, 2006 року випуску, чорного кольору, шасі (кузов, рама) WDB4632481X160010, тип легковий універсал-В, реєстраційний номер АА0088РЕ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії САО № 378639, видане - ВРЕР - І УДАІ в м. Києві.
На підставі Постанови № 732 від 20.11.2014 правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.11.2014 прийнято рішення № 124 про запровадження з 21.11.2014 по 20.02.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.
22.12.2014 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк" видано наказ № 58/14Р про визнання нікчемним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 08/14 від 16.09.2014.
06.01.2015 позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про нікчемність договору купівлі-продажу транспортного засобу № 08/14 від 16.09.2014 з пропозицією повернути транспортний засіб.
На підставі Постанови правління Національного банку України від 19.01.2015 № 35/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк професійного фінансування" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19.01.2015 прийнято рішення № 11 про запровадження з 20.01.2015 по 19.04.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.
22.01.2015 Публічне акціонерне товариство "Міський комерційний Банк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та витребування майна.
Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Тобто договір є нікчемним виключно в силу прямої вказівки закону.
Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 5 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою стороною.
Сервіси для юристів