Постанова ВГСУ від 20.08.2014 року у справі №925/1990/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року Справа № 925/1990/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 травня 2014 року у справі № 925/1990/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Егс-Трейд" до публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат" про стягнення суми, за зустрічним позовом про визнання відсутнім права вимагати оплати товару, -

Встановив:

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Егс-Трейд" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат" про стягнення 550000,03 грн. основної заборгованості, 10924,11 грн. 3 % річних, 50760,17 грн. пені, посилаючись на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу № 4-1012 від 3 жовтня 2012 року в частині розрахунків за отриманий товар.

Відповідачем подано зустрічний позов про визнання відсутнім у позивача права вимоги оплати товару, отриманого за накладними № ЕТ 0000469 від 2 серпня 2013 року, № ЕТ 0000477 від 7 серпня 2013 року, № ЕТ 0000484 від 10 серпня 2013 року, № ЕТ 0000490 від 12 серпня 2013 року, № ЕТ 0000500 від 16 серпня 2013 року, № ЕТ 0000504 від 19 серпня 2013 року, № ЕТ 0000508 від 22 серпня 2013 року, № ЕТ 0000512 від 23 серпня 2013 року, оскільки отриманий за цими накладними товар був поставлений не за договором купівлі-продажу № 4-1012 від 3 жовтня 2012 року.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 15 січня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 травня 2014 року, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 550000,03 грн. основної заборгованості, 50759,17 грн. пені, 10924,11 грн. 3 % річних, 12233,66 грн. судового збору. В іншій частині первісного позову відмовлено. Зустрічний позов залишено без задоволення.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову в повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 3 жовтня 2012 року сторонами укладено договір купівлі-продажу № 4-1012, за умовами якого покупець замовляє, приймає та оплачує, а постачальник постачає продукцію відповідно до заявки на умовах даного договору. Кількість, асортимент, умови та дати поставки продукції, вид транспорту визначаються під час оформлення кожного замовлення. Оплата покупцем проводиться за фактом доставки (відвантаження) згідно узгодженого попереднього замовлення.

Додатком № 1 до укладеного договору сторонами визначено, що постачальник надає покупцю кредит (відстрочку платежу) строком на 7 днів з дати відвантаження, яка фіксується в накладній та/або рахунку-фактурі.

На виконання зазначених домовленостей між сторонами позивач передав відповідачу за певними видатковими накладними продукцію на загальну суму 5889854,50 грн., проте, останній оплатив її частково в сумі 5339854,47 грн., заборгувавши 550000,03 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Розглядаючи заявлені вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, керуючись нормами ст.ст. 11, 526, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, встановивши, що факт поставки продукції відповідачу підтверджений матеріалами справи і відповідачем її отримання не заперечується, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості.

Разом з тим, на підставі ст.ст. 548, 625 Цивільного кодексу України, п. 9.2 договору, яким передбачений порядок та умови нарахування пені, враховуючи прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, суд задовольнив вимоги позивача щодо стягнення 10924,11 грн. 3 % річних в повному обсязі, а вимоги стосовно стягнення 50760,17 грн. пені - частково, в сумі 50759,17 грн. пославшись на помилковість відповідного розрахунку позивача.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, відповідач посилався на те, що товар, поставлений за накладними № ЕТ 0000469 від 2 серпня 2013 року, № ЕТ 0000477 від 7 серпня 2013 року, № ЕТ 0000484 від 10 серпня 2013 року, № ЕТ 0000490 від 12 серпня 2013 року, № ЕТ 0000500 від 16 серпня 2013 року, № ЕТ 0000504 від 19 серпня 2013 року, № ЕТ 0000508 від 22 серпня 2013 року, № ЕТ 0000512 від 23 серпня 2013 року, був поставлений після виникнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 4-1012 від 3 жовтня 2012 року та поза межами його дії, оскільки умовами п. 1.4 додатку № 1 до договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупцем, продавець поставляє інші партії товару виключно після погашення простроченої заборгованості, а тому, обов'язку оплатити саме цей товар у відповідача не виникло.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, попередні судові інстанції виходили з того, що п. 1.4 додатку № 1 до договору купівлі-продажу № 4-1012 від 3 жовтня 2012 року, на якому ґрунтуються зустрічні позовні вимоги, виключено протоколом розбіжностей від 3 жовтня 2012 року, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками, а тому заявлені вимоги відповідача є безпідставними.

Зазначені висновки місцевого та апеляційного господарських судів - як про наявність правових підстав для часткового задоволення первісного позову, так і про необхідність відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог, є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції і їм дана правильна правова оцінка.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ: